Докцеф - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: цефподоксим (cefpodoxime);

5 мл оральної суспензії містять цефподоксиму проксетилу еквівалентно цефподоксиму 40 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – натрію карбоксиметилцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілцелюлоза, натрію бензоат (Е 211), кислота лимонна безводна, аспартам (E 951), смакова добавка «Банан», заліза оксид жовтий (Е 172), сахароза.

Порошок для оральної суспензії.

Основні фізико-хімічні властивості:

Для сухого порошку: порошок від майже білого до блідо-жовтого кольору з характерним банановим запахом.

Для приготованої суспензії: суспензія від майже білого до блідо-жовтого кольору з характерним банановим запахом.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код АТХ J01D D13.

Фармакодинаміка

Цефподоксиму проксетил є β-лактамним антибіотиком ІІІ покоління для перорального застосування. Після перорального застосування цефподоксиму проксетил всмоктується з кишечнику і швидко гідролізується неспецифічними естеразами до цефподоксиму, бактерицидного антибіотика.

Його бактерицидний ефект зумовлений пригніченням синтезу компонентів бактеріальної стінки мікроорганізмів. Препарат активний щодо багатьох грампозитивних, грамнегативних, аеробних та анаеробних мікроорганізмів.

Спектр дії цефподоксиму охоплює такі мікроорганізми:

чутливі грампозитивні бактерії: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus, Corynebacterium diphtheriae;

чутливі грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis (штами, що продукують і не продукують b-лактамазу), Citrobacter koseri, Pasteurella, Neisseria gonorrhoeae, Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris; Providencia, Anaerobes, Fusobacterium, Prevotella, Propionibacterium acnes;

помірно чутливі бактерії: Staphylococcus meti-S, метицилінчутливі стафілококи, штами, що продукують і не продукують пеніциліназу (S. aureus та S. epidermidis).

До цефподоксиму, як і до інших цефалоспоринів, є стійкими такі бактерії: ентерококи, Listeria monocytogenes, метицилінстійкі стафілококи, Acinetobacte, Cytrobacter freundi, Enterobacte, Morganella morgani, Pseudomonas aeruginosa та Pseudomonas spp., Serrati, Bacteroides fragili, Clostridium difficile, Peptostreptococcus.

Якщо можливо, чутливість слід визначати шляхом тестування in vitro.

Фармакокінетика

У дорослих

Абсорбція

Діюча речовина препарату всмоктується у тонкому кишечнику та гідролізується до активного метаболіту цефподоксиму. При прийомі цефподоксиму проксетилу (таблетка, що містить 100 мг цефподоксиму) внутрішньо натще всмоктування препарату становить від 40 до 50 %. Вживання їжі збільшує період всмоктування.

Розподіл

Концентрація у плазмі крові

Максимальний рівень цефподоксиму (T_max) досягається протягом 2–3 годин після прийому. Максимальні концентрації у плазмі (C_max) становлять від 1 до 1,2 мг/л після прийому дози 100 мг та від 2,2 до 2,5 мг/л після прийому дози 200 мг. Залишкові концентрації через 12 годин становлять 0,08 мг/л та 0,18 мг/л після прийому 100 мг та 200 мг відповідно. Після застосування доз 100 мг та 200 мг двічі на добу протягом 14,5 днів фармакокінетичні параметри цефподоксиму в плазмі крові не змінювалися, що свідчить про відсутність акумуляції діючої речовини. Об’єм розподілу цефподоксиму становить 30–35 л у здорових молодих людей (=0,43 л/кг).

Зв'язування з білками плазми крові становить 40 %, переважно з альбуміном, зв’язок за ненасиченим типом.

Гуморальна та тканинна дифузія

Цефподоксим проникає у паренхіму легень, слизову оболонку бронхів, плевральну рідину, мигдалики та інтерстиціальну рідину.

Через 4–7 годин після прийому разової дози 100 мг концентрація у мигдаликах становить 0,24–0,1 мкг/г (20–25 % від концентрації у плазмі крові).

Після одноразового прийому 200 мг цефподоксиму концентрація в інтерстиціальній рідині становить від 1,5 до 2,0 мг/л (80 % від концентрації у плазмі крові).

Через 3–12 годин після прийому разової дози 200 мг цефподоксиму концентрація у легенях становить 0,6–0,2 мкг/г, у плеврі – 0,6–0,8 мг/л.

У слизовій оболонці бронхів через 1–4 години після прийому 200 мг концентрація цефподоксиму становить приблизно 1 мкг/г (від 40 до 45 % від концентрації у плазмі крові).

Виміряні концентрації вищі за МІК чутливих мікроорганізмів.

Метаболізм

Після всмоктування основним метаболітом є цефподоксим, що утворюється внаслідок гідролізу цефподоксиму проксетилу. Цефподоксим погано метаболізується.

Виведення

Після всмоктування цефподоксиму проксетилу 80 % вивільненого цефподоксиму виводиться у незміненому вигляді з сечею. Період напіввиведення становить приблизно 2,4 години.

Пацієнти з групи ризику

Фармакокінетичні параметри цефподоксиму дуже незначно змінюються у пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок.

Однак незначне збільшення C_max у сироватці крові та періоду напіввиведення не виправдовує зниження дози для цієї категорії пацієнтів, за винятком пацієнтів з нирковим кліренсом (становить менше 40 мл/хв).

При нирковій недостатності, що відповідає кліренсу креатиніну менше 40 мл/хв, збільшення періоду напіввиведення з плазми крові та максимальної концентрації у плазмі крові призводить до зменшення дози вдвічі при застосуванні одноразової добової дози.

У разі печінкової недостатності незначні кінетичні зміни, що спостерігаються, не виправдовують будь-якої специфічної корекції дози.

Діти

C_max у плазмі крові досягається приблизно через 2–4 години після прийому препарату. У дітей віком від 4 до 12 років при застосуванні разової дози 5 мг/кг максимальні концентрації у плазмі крові були подібними до таких у дорослих при прийомі препарату у дозі 200 мг. C_max становить у середньому 2,6 мг/л.

У пацієнтів віком до 2 років, які отримували повторні дози 5 мг/кг кожні 12 годин, середня концентрація в плазмі крові через 2 години після прийому становила від 2,7 мг/л (1–6 місяців) до 2,0 мг/л (7 місяців – 2 роки).

У пацієнтів віком від 1 місяця до 12 років, які отримували повторні дози 5 мг/кг кожні 12 годин, стаціонарна залишкова концентрація в плазмі (C_{12 год}) становили від 0,2–0,3 мг/л (1 місяць – 2 роки) до 0,1 мг/л (2–12 років).

Показання базуються на антибактеріальній активності та фармакокінетичних характеристиках цефподоксиму.

У дітей вони обмежуються лікуванням інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до цефподоксиму:

• Гострий середній отит.
• Задокументована ангіна, спричинена бета-гемолітичним стрептококом А.
• Синусит.
• Інфекції нижніх дихальних шляхів.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Підвищена чутливість до діючої речовини (цефподоксиму) чи будь-яких компонентів лікарського засобу.

У разі відомої алергії на антибіотики з групи цефалоспоринів.

Через наявність аспартаму цей лікарський засіб протипоказаний у випадках фенілкетонурії.

Зміна рН шлунка

Підвищення рН шлунка: Н₂-блокатори (ранітидин) та антациди (алюмінію гідроксид, натрію бікарбонат) призводить до зниження біодоступності. З іншого боку, зниження рН шлунка (пентагастрин) призводить до збільшення біодоступності. Клінічні наслідки залишаються нез’ясованими.

Особливі проблеми дисбалансу МНВ

Зафіксовано численні повідомлення про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотики. Факторами ризику є інфекційний або запальний фон пацієнта, його вік і загальний стан. За цих обставин у виникненні дисбалансу МНВ важко відрізнити інфекційну патологію від її лікування. Однак певні класи антибіотиків причетні до цього частіше: це фторхінолони, макроліди, цикліни, котримоксазол та деякі цефалоспорини.

Лікування необхідно припинити у разі виникнення будь-якої алергічної реакції.

До призначення цефалоспоринів необхідно провести попередній анамнез щодо наявності алергії на пеніцилін, оскільки перехресні алергічні реакції на пеніциліни відбуваються у 5–10 % випадків:

o Потрібно дуже обережно застосовувати цефалоспорини пацієнтам, чутливим до пеніцилінів: суворий медичний нагляд необхідний з першого введення.

o Цефалоспорини не слід застосовувати пацієнтам з алергічними реакціями негайного типу на цефалоспорини в анамнезі. У разі сумнівів лікар повинен бути присутнім разом із пацієнтом під час першого введення препарату, щоб надати допомогу в разі можливої анафілактичної реакції.

o Алергічні реакції (анафілаксія) на β-лактамні антибіотики можуть бути серйозними, іноді навіть із летальним наслідком.

o У виняткових випадках епізод діареї може бути симптомом псевдомембранозного коліту, який можна діагностувати лише за допомогою колоноскопії.

o Цей нещасний випадок, який рідко трапляється при застосуванні цефалоспоринів, вимагає негайного припинення лікування та початку відповідної специфічної антибіотикотерапії (ванкоміцин). Слід уникати застосування препаратів, які спричиняють затримку фекальних мас.

Допоміжні речовини

До складу препарату входить сахароза 2464,67 мг/5 мл. Його не рекомендується застосовувати пацієнтам із непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози або дефіцитом сахарази/ізомальтази.

До складу препарату входить аспартам (Е 951) 20,00 мг/5 мл. Аспартам є джерелом фенілаланіну і може бути небезпечним для людей з фенілкетонурією (ФКУ) (див. розділ «Протипоказання»). Немає клінічних або неклінічних даних щодо застосування аспартаму дітям віком до 12 тижнів.

Гематологічні порушення

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, під час лікування цефподоксимом може розвинутися нейтропенія, рідше – агранулоцитоз, особливо якщо лікування є тривалим. У таких випадках слід розглянути можливість гематологічного моніторингу.

Бульозні висипання

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, повідомлялося про випадки бульозних висипань (мультиформна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, синдром Лайєлла). У разі виникнення ураження шкіри та/або слизових оболонок пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати лікування.

Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР)

Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи синдром Стівенса – Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), індуковану лікарськими засобами еозинофілію із системними симптомами (DRESS) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), які можуть загрожувати життю або призвести до летального наслідку, повідомлялися з частотою «невідомо» у зв’язку з лікуванням цефподоксимом.

Пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за реакціями з боку шкіри.

При появі ознак та симптомів, що вказують на ці реакції, цефподоксим слід негайно відмінити та розглянути можливість альтернативного лікування.

Якщо у пацієнта під час застосування цефподоксиму розвинулася серйозна реакція, така як ССД, ТЕН, DRESS або ГГЕП, лікування цефподоксимом не можна поновлювати в жодному разі.

Суперінфекція

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування цефподоксиму, особливо якщо лікування є тривалим, може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів. Необхідно регулярно оцінювати стан пацієнта. Якщо під час лікування виникає суперінфекція, потрібно вжити відповідних заходів.

Енцефалопатія

Бета-лактамні антибіотики, включаючи цефподоксим, схильні до ризику розвитку енцефалопатії (яка може включати судоми, сплутаність свідомості, порушення свідомості або аномальні рухи), особливо у разі передозування або ниркової недостатності.

Застереження при застосуванні

• У пацієнтів з алергією на інші бета-лактамні антибіотики слід враховувати можливість перехресної алергії.
• У випадках тяжкої ниркової недостатності може виникнути необхідність зниження дози залежно від кліренсу креатиніну (див. розділи «Фармакокінетичні властивості» («Пацієнти з групи ризику») та «Спосіб застосування та дози»).
• За відсутності точних досліджень цей лікарський засіб не слід застосовувати дітям віком до 15 днів.
• Як і у випадку з іншими антибіотиками широкого спектра дії, тривале застосування цефподоксиму проксетилу може призвести до селекції нечутливих мікроорганізмів, що може потребувати припинення лікування.

Взаємодія з лабораторними дослідженнями

• Можливий позитивний тест Кумбса під час лікування цефалоспоринами.
• Псевдопозитивна реакція на глюкозу у сечі може бути виявлена при застосуванні відновників, але така реакція не була виявлена при використанні тестів, що грунтуються на ферментативних глюкозо-оксидазних реакціях.

Лікарський засіб призначений для застосування дітям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

У разі виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення або енцефалопатія (які можуть включати судоми, сплутаність свідомості, порушення свідомості або ненормальні рухи) (див. розділи «Особливості застосування», «Передозування» та «Побічні реакції»), пацієнту не слід керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Дітям рекомендується застосовувати препарат у формі оральної суспензії. У певних випадках можна застосовувати таблетки за затвердженими педіатричними показаннями та дозуванням, якщо дитина здатна проковтнути таблетку. Готову суспензію слід приймати перорально під час вживання їжі для посилення абсорбції. Інструкції щодо приготування суспензії перед приготуванням у розділі «Приготування суспензії».

Діти з нормальною функцією нирок

Рекомендована середня доза становить 8 мг/кг маси тіла на добу, що не перевищує дозу для дорослих (200 мг/добу при стенокардії та 400 мг/добу при інших показаннях), розподілену на 2 прийоми з інтервалом 12 годин.

Індивідуальна доза препарату відміряється за допомогою градуйованого дозуючого шприца (разова доза) залежно від маси тіла дитини (від 5 до 25 кг). Таким чином, доза на прийом вказана безпосередньо. Зазначена вага відповідає дозі на один прийом. Таким чином, доза, яку необхідно ввести за один прийом, визначається шляхом підняття поршня до позначки на шкалі, що відповідає масі тіла дитини.

На добу слід приймати дві окремі дози.

Наприклад: позначка 12 відповідає дозі, що вводиться дитині з масою тіла 12 кг 2 рази на добу.

Ангіну лікують протягом 5 днів.

Порушення функції печінки

Немає необхідності змінювати дози для дітей з печінковою недостатністю.

Порушення функції нирок

Немає необхідності змінювати дозу лікарського засобу Докцеф, якщо кліренс креатиніну ˃ 40 мл/хв/1,73 м².

Якщо концентрація креатиніну нижче 40 мл/хв/1,73 м², дивіться таблицю нижче:

Хворим, які перебувають на гемодіалізі, призначають розраховану залежно від маси тіла разову дозу після кожного сеансу діалізу.

Пластиковий градуйований мірний стаканчик додається, він слугує лише для відмірювання кількості води, необхідної для приготування суспензії.

Після приготування суспензії пластиковий мірний стаканчик слід викинути.

Пластиковий мірний стаканчик ніколи не використовувати для давання лікарського засобу дитині.

Приготування суспензії

Для приготування суспензії необхідно:

1. Перевернути флакон та енергійно струсити, щоб відокремити порошок від дна флакона.

2. Відкрутити кришку недоступною для відкриття дітьми на флаконі, натиснувши та повернувши її одночасно.

3. Зняти захисну плівку.

4. Наповнити пластиковий градуйований мірний стаканчик водою до мітки 27 мл для флакона об’ємом 50 мл та 54 мл для флакона об’ємом 100 мл.

5. Перелити воду з мірного стаканчика у флакон і енергійно струсити, щоб на стінках не залишилося порошку.

6. Наповнити знову пластиковий градуйований мірний стаканчик водою до мітки 27 мл для флакона об’ємом 50 мл та 54 мл для флакона об’ємом 100 мл.

7. Налити воду з мірного стаканчика у флакон, енергійно збовтуючи до утворення однорідної суспензії.

8. Викинути пластиковий градуйований мірний стаканчик.

Перед кожним прийомом готову суспензію необхідно ретельно збовтувати. Потрібно ретельно закривати флакон після кожного використання. Після приготування готову суспензію зберігати не довше 10 днів у холодильнику при температурі (2–8 °С).

Для відмірювання суспензії додається шприц-дозатор, що входить в упаковку для перорального застосування об’ємом 10 мл з поділками в мл (від 1 до 10 мл, з поділками по 0,5 мл на шприці), шприц для перорального застосування об’ємом 12,5 мл з поділками в кг (від 5 до 25 кг, з поділками по 1 кг на шприці, від 5 до 25 кг).

Препарат призначають дітям віком від 6 місяців до 12 років.

Препарат протипоказаний дітям до 6 місяців.

У разі передозування, особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю, можливе виникнення енцефалопатії.

Побічні реакції класифіковано за основними системами і органами та за частотою їх виникнення: дуже часто (>1/10); часто (³1/100 до <1/10); нечасто (³1/1000 до <1/100); рідко (³1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних).

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи:

дуже рідко – нейтропенія;

рідко – тромбоцитоз, лейкопенія;

частота невідома – агранулоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія.

З боку органів чуття:

часто – шум у вухах.

З боку травного тракту:

дуже часто – діарея, біль у животі;

часто – нудота, блювання;

нечасто – ентероколіт;

частота невідома – гематохезія, псевдомембранозний коліт, клостридіальний коліт.

Загальні розлади:

частота невідома – нездужання, астенія.

Гепатобіліарні порушення:

часто: підвищення АсАТ (аспартатамінотрансферази), АЛАТ (аланінамінотрансферази), лужної фосфатази;

частота невідома: підвищення рівня білірубіну в крові, ураження печінки, холестатичне ураження печінки.

З боку імунної системи:

нечасто – анафілактичні реакції, бронхоспазм;

частота невідома – анафілактичний шок, набряк Квінке.

Інфекції та інвазії:

частота невідома – суперінфекція.

З боку нервової системи:

дуже часто – головний біль;

часто – запаморочення;

частота невідома – парестезія, судоми.

Бета-лактамні антибіотики, включаючи цефподоксим, схильні до ризику розвитку енцефалопатії (яка може включати судоми, сплутаність свідомості, порушення свідомості або аномальні рухи), особливо у разі передозування або порушення функції нирок.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

часто: висипання, свербіж, кропив’янка;

частота невідома – пурпура, бульозний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса –Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);

частота невідома – гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП); індукована лікарськими засобами еозинофілія із системними симптомами (DRESS).

З боку нирок і сечовивідних шляхів:

рідко – незначне підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові;

частота невідома – зміни функції нирок при застосуванні антибіотиків з тієї ж групи, що і цефподоксим, особливо при одночасному застосуванні з аміноглікозидами і/або потужними сечогінними засобами.

Звітування про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу до Державного експертного центру МОЗ України за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Після приготування готову суспензію необхідно зберігати не довше 10 днів у холодильнику при температурі 2–8 °С.

Порошок для оральної суспензії зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Порошок у флаконі об’ємом 50 мл; по 1 флакону у картонній упаковці разом з мірним стаканчиком для дозування води, необхідної для приготування суспензії для орального застосування, та шприцем-дозатором.

Порошок у флаконі об’ємом 100 мл; по 1 флакону у картонній упаковці разом з мірним стаканчиком для дозування води, необхідної для приготування суспензії для орального застосування, та шприцем-дозатором.

За рецептом.

ЛЮПІН ЛІМІТЕД.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

198-202, Нью Індастріал Ерія №2, Мандидип – 462046, Дист Райсен М.П., Індія.