Зидовудин - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

Діюча речовина: зидовудин.

5 мл розчину містить 50 мг діючої речовини зидовудину. 

Інші компоненти: натрію бензоат, кислота лимонна безводна, гліцерин, сахароза, ароматизатор полуниці, вода очищена.

Розчин оральний.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора сиропоподібна рідина від безбарвного до блідо-жовтого кольору.

Антиретровірусні засоби для системного застосування, нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05AF01.

Фармакодинамічні властивості

Зидовудин - аналог дидезоксинуклеозиду тимідину, активний проти ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Зидовудин фосфорилюється тимідинкіназою до активного метаболіту зидовудину 5'-трифосфату. Його механізм дії полягає в тому, що він є термінатором ланцюга зворотної транскрипції вірусу.

Окрім інгібуючої дії на зворотну транскриптазу ВІЛ, зидовудину 5'-трифосфат пригнічує бета- та гамма-полімеразу клітинної ДНК і, як було показано, знижує синтез мітохондріальної ДНК.

Клінічна ефективність

Зидовудин досліджували в кількох рандомізованих проспективних клінічних дослідженнях у поєднанні з іншими антиретровірусними препаратами. Ці дослідження продемонстрували значне зниження рівня РНК ВІЛ у плазмі крові та збільшення кількості CD4-клітин при застосуванні в комбінації з іншим нуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази (НІЗТ), або ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази (ННІЗТ), або інгібітором протеази (ІП). У нещодавно проведених дослідженнях за участю пацієнтів, які раніше не отримували лікування, інфікованих ВІЛ-1, за результатами аналізу намірів до лікування > 75 % суб'єктів мали рівень РНК ВІЛ у плазмі < 50 копій/мл після 48 тижнів комбінованого антиретровірусного лікування, включаючи зидовудин. У дослідженні США ACTG 076 зидовудин знижував рівень передачі ВІЛ-І від матері та плоду (23 % частоти інфікування для плацебо проти 8 % для зидовудину), коли ВІЛ-позитивним вагітним жінкам (від 14 до 34 тижнів вагітності) давали 100 мг п'ять разів на день, а їхні новонароджені немовлята отримували 2 мг/кг кожні 6 годин до 6-тижневого віку. У короткотривалому дослідженні Таїландського центру контролю та профілактики захворювань 1998 року використання лише пероральної терапії зидовудином (300 мг двічі на день) з 36-го тижня вагітності до пологів також знизило рівень передачі ВІЛ від матері до плоду (рівень інфікування 19% для плацебо порівняно з 9% для зидовудину).

Стійкість до вірусів

При вірусологічній невдачі резистентність до зидовудину розвивається двома окремими, хоча й не виключними, шляхами. До перших з них відносяться M41L, L210W i T215F/Y. Другий включає D67N, K70R i K219E/Q. Разом ці мутації називаються «мутаціями аналога тимідину» (МАТ). У вірусів з М184V, як правило, необхідні два-три МАТ для фенотипічно виявленої та клінічно значущої стійкості до зидовудину. M41L, L210W i T215Y мають більший вплив на чутливість до зидовудину та перехресну резистентність до інших НІЗТ, ніж інші МАТ. Інші важливі мутації, відібрані зидовудином, включають мутації вставки Т69 і комплекс Q151M, де ця мутація з'являється в поєднанні з мутаціями в положеннях 75, 77 і 116. Обидві ці моделі забезпечують високий рівень резистентності до зидовудину та всіх інших доступних на даний момент НІЗТ. Імовірність поступового накопичення мутацій, які створюють стійкість до всього класу НІЗТ, у разі вірусологічної неефективності комбінованої терапії, включаючи зидовудин, підкреслює важливість раннього виявлення вірусологічної неефективності. Запізніле виявлення вірусологічної невдачі може серйозно обмежити варіанти терапії другої лінії.

Фармакокінетичні властивості

Доклінічні дані безпек 

Застосування високих доз зидовудину під час досліджень токсичності на тваринах не було пов'язане з токсичністю будь-якого основного органу.

Результати довгострокових досліджень канцерогенності на щурах і мишах не виявили жодного канцерогенного потенціалу, що має значення для людини.

Зидовудин показаний в антиретровірусній комбінованій терапії для лікування дітей, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

Зидовудин показаний для первинної профілактики ВІЛ-інфекції у новонароджених.

Цей продукт призначений для дітей. Проте, інформація щодо безпеки надається стосовно проблем здоров'я дорослих, таких як захворювання печінки, вагітність та годування груддю, для забезпечення повного доступу до всієї необхідної інформації.

Зидовудин протипоказаний пацієнтам з клінічно значущою гіперчутливістю до зидовудину або до інших компонентів препарату.

Зидовудин протипоказаний пацієнтам з аномально низькою кількістю нейтрофілів (менше 0,75 × 10⁶/л) або низьким рівнем гемоглобіну (менше 7,5 г/дл або 4,7 ммоль/л).

Зидовудин протипоказаний новонародженим з гіпербілірубінемією, що потребує лікування, крім фототерапії, та новонародженим із рівнем трансаміназ, що перевищує норму більш ніж у 5 разів.

Рифампіцин

З обмеженими даними, поєднане застосування зидовудину та рифампіцину зменшує AUC (площа під кривою концентрації в плазмі крові) зидовудину на 48 % ± 34 %. Це може призвести до часткової або повної втрати ефективності зидовудину. Слід уникати одночасного застосування рифампіцину та зидовудину (див. розділ "Особливості щодо застосування").

Ставудин

Зидовудин у комбінації зі ставудином є антагоністичним in vitro. Слід уникати одночасного застосування ставудину та зидовудину (див. розділ "Особливості щодо застосування").

Пробенецид

Пробенецид підвищує AUC зидовудину на 106 % (діапазон від 100 до 170 %). Пацієнти, які отримують обидва препарати, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо гематологічної токсичності.

Ламівудин

Помірне збільшення С_mах (28 %) зидовудину спостерігається при одночасному застосуванні з ламівудином, однак загальна концентрація (AUC) істотно не змінюється. Зидовудин не впливає на фармакокінетику ламівудину.

Фенітоїн

Зафіксовано низький рівень фенітоїну в крові деяких хворих, які отримували зидовудин, хоча в одного хворого був виявлений високий рівень. Ці дані свідчать, що при одночасному застосуванні обох препаратів слід ретельно контролювати рівень фенітоїну.

Атоваквон

Зідовудин не впливає на фармакокінетику атоваквону. Однак відповідно до фармакокінетичних даних атоваквон зменшує рівень метаболізму зидовудину до його глюкуронідного метаболіту (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація - час» (AUC) зидовудину збільшується на 33 %, і C_max глюкуроніду у плазмі зменшується на 19 %). При дозуванні 500 або 600 мг/добу протягом 3 тижнів лікування атоваквоном гострої пневмони, спричиненої Pneumocystis carinii, у дуже поодиноких випадках може зрости частота побічних ефектів, пов'язаних з вищим рівнем зидовудину у плазмі крові. При тривалому лікуванні атоваквоном треба дуже ретельно спостерігати за пацієнтом.

Вальпроєва кислота, флуконазол і метадон

При сумісному застосуванні із зидовудином збільшується його AUC із відповідним зниженням кліренсу зидовудину. Оскільки дані обмежені, клінічна значущість цього явища невідома, але якщо зидовудин використовується одночасно з вальпроєвою кислотою, флуконазолом або метадоном, слід ретельно спостерігати за пацієнтами щодо потенційної токсичності зидовудину.

Рибавірин

Загострення анемії, пов'язане із застосуванням рибавірину, спостерігалось у хворих, які приймали зидовудин у складі комплексного режиму лікування ВІЛ, хоча точний механізм цього явища залишається нез'ясованим.. Не рекомендується одночасне застосування рибавірину з зидовудином через підвищений ризик анемії (див. розділ "Особливості щодо застосування"). Слід розглянути можливість заміни зидовудину в комбінованій антиретровірусній схемі, якщо це вже встановлено. Це буде особливо важливо для пацієнтів з відомою історією анемії, спричиненої зидовудином.

Нефротоксичні та мієлосупресивні засоби

Сумісне застосування, здебільшого у гострих випадках, з потенційно нефротоксичними або мієлосупресивними препаратами (наприклад, системним пентамідином, дапсоном, піриметаміном, сульфаметоксазолом + триметопримом, амфотерицином, флуцитозином, ганцикловіром, інтерфероном, вінкристином, вінбластином і доксорубіцином) також може збільшити ризик побічних реакцій на зидовудин. Якщо необхідна супутня терапія будь-яким із цих препаратів, слід особливо ретельно контролювати функцію нирок і гематологічні параметри та, якщо необхідно, зменшити дозу одного або кількох препаратів.

Інша інформація

Обмежені дані клінічних досліджень не вказують на суттєве підвищення ризику побічних реакцій на зидовудин разом із сульфаметоксазолом + триметопримом, пентамідином у формі аерозолів, піриметаміном та ацикловіром у дозах, що використовуються для профілактики.

Таблетки кларитроміцину знижують всмоктування зидовудину. Цього можна уникнути, розділивши прийом зидовудину та кларитроміцину принаймні на дві години.

Передача ВІЛ

Хоча було доведено, що ефективне інгібування вірусу за допомогою  антиретровірусної терапії суттєво знижує ризик передачі статевим шляхом, не можна виключати залишковий ризик. Запобіжні заходи для запобігання передачі слід вживати відповідно до національних рекомендацій.

Інші препарати

Слід уникати одночасного застосування рифампіцину або ставудину з зидовудином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").

Гематологічні побічні реакції

У пацієнтів, які отримують зидовудин, можуть виникати анемія, нейтропенія та лейкопенія (зазвичай вторинні по відношенню до нейтропенії). Вони залежать від дози і зазвичай виникають через 4-6 тижнів терапії. Може знадобитися припинення прийому зидовудину, якщо під час терапії виникає тяжка анемія (< 9 г/дл (5,6 ммоль/л)) або мієлосупресія (кількість нейтрофілів < 1,0 × 10⁹/л).

Захворювання печінки

Слід бути обережними при призначенні нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (НІЗТ), включаючи зидовудин, пацієнтам із захворюваннями печінки.

Пацієнти з уже існуючою дисфункцією печінки, включаючи хронічний активний гепатит, мають підвищену частоту порушень функції печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії, тому їх слід контролювати відповідно до стандартної практики. Якщо є ознаки погіршення захворювання печінки у таких пацієнтів, слід розглянути питання про переривання або припинення лікування.

Пацієнти з хронічним гепатитом В або С, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, мають підвищений ризик тяжких і потенційно летальних побічних ефектів з боку печінки. У разі супутньої антивірусної терапії гепатиту В або С, будь ласка, також зверніться до відповідної інформації щодо цих лікарських засобів. Одночасне застосування рибавірину з зидовудином не рекомендується через підвищений ризик анемії (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").

Синдром імунної реактивації

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів із тяжким імунодефіцитом під час призначення комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) може виникнути запальна реакція на безсимптомні або залишкові умовно-патогенні мікроорганізми та спричинити серйозні клінічні стани або загострення симптомів. Як правило, такі реакції спостерігаються протягом перших кількох тижнів або місяців після початку КАРТ. Відповідними прикладами є цитомегаловірусний ретиніт, генералізовані та/або вогнищеві мікобактеріальні інфекції та пневмонія, спричинена Рneumocystis carinii. Слід оцінити будь-які запальні симптоми та при необхідності розпочати лікування. Також повідомлялося про аутоімунні розлади (такі як хвороба Грейвса) на тлі реактивації імунітету; однак зареєстрований час до появи більш варіабельний і може відбутися через багато місяців після початку лікування.

Ліподистрофія

Комбінована антиретровірусна терапія була пов'язана з перерозподілом жиру в організмі (ліподистрофією) у пацієнтів з ВІЛ. Вищий ризик втрати периферичного жиру пов'язаний із застосуванням ставудину або зидовудину, а також із літніми пацієнтами, більшою тривалістю АРТ і пов'язаними з цим метаболічними порушеннями. Клінічне обстеження повинно включати оцінку фізичних ознак перерозподілу жиру. Слід розглянути можливість вимірювання рівня ліпідів у сироватці крові та рівня глюкози в крові натщесерце, а також відповідне лікування порушень ліпідів (див. розділ "Побічні ефекти"). Порушення ліпідного обміну слід лікувати належним чином, включаючи заміну зидовудину альтернативним антиретровірусним препаратом, якщо це можливо (див. розділ "Побічні ефекти").

Лактоацидоз

Лактоацидоз є рідкісним, але важким, потенційно небезпечним для життя ускладненням, пов'язаним із застосуванням нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (НІЗТ). Лактоацидоз може виникнути через кілька місяців після початку лікування. Пацієнти з гіперлактатемією можуть бути у безсимптомному стані, критично хворими або можуть мати неспецифічні симптоми, такі як задишка, втомлюваність, нудота, блювання, діарея та біль у животі. Фактори ризику лактоацидозу, пов'язаного з НІЗТ, включають жіночу стать та ожиріння. Пацієнти з підвищеним ризиком повинні перебувати під ретельним клінічним наглядом. Однак скринінг на гіперлактатемію у безсимптомних пацієнтів, які приймають НІЗТ, не рекомендується. Симптоматичні пацієнти зазвичай мають рівень лактату > 5 ммоль/л і потребують припинення всіх НІЗТ, включаючи зидовудин. Рівень молочної кислоти > 10 ммоль/л зазвичай потребує невідкладної медичної допомоги.

Мітохондріальна дисфункція

Було продемонстровано, що нуклеозидні та нуклеотидні аналоги in vitro та in vivo викликають різний ступінь пошкодження мітохондрій. Були повідомлення про мітохондріальну дисфункцію у ВІЛ-негативних немовлят, які піддавалися внутрішньоутробному та/або постнатальному впливу аналогів нуклеозидів. Основними побічними явищами, про які повідомлялося, є гематологічні розлади (анемія, нейтропенія), метаболічні розлади (гіперлактатемія, гіперліпаземія).

Ці події часто є тимчасовими. Повідомлялося про деякі, неврологічні розлади з пізнім початком (гіпертонія, судоми, аномальна поведінка). Наразі невідомо, чи є неврологічні розлади тимчасовими чи постійними. Будь-яка дитина, яка внутрішньоутробно контактувала з нуклеозидними та нуклеотидними аналогами, навіть ВІЛ-негативні діти, повинна пройти клінічне та лабораторне спостереження та бути повністю обстежена на можливу мітохондріальну дисфункцію у разі відповідних ознак або симптомів. Ці висновки не впливають на поточні національні рекомендації щодо використання антиретровірусної терапії у вагітних жінок для запобігання вертикальній передачі ВІЛ.

Остеонекроз

Повідомлялося про випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів із прогресуючою ВІЛ-хворобою та/або тривалим прийомом комбінованої антиретровірусної терапії. Етіологія вважається багатофакторною (включаючи використання кортикостероїдів, вживання алкоголю, важку імуносупресію, вищий індекс маси тіла). Пацієнтам слід порадити звернутися до лікаря, якщо вони відчувають біль у суглобах, скутість суглобів або труднощі з рухом.

Допоміжні речовини

Зидовудин містить сахарозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози, порушенням всмоктування глюкози-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід приймати цей препарат.

Цей препарат також містить бензоат натрію. Збільшення білірубінемії після його витіснення з альбуміну може посилити неонатальну жовтяницю, яка може перерости в серцеву жовтяницю (відкладення некон'югованого білірубіну в тканині мозку).

Дослідження з вивчення впливу зидовудину на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводили. При оцінці здатності пацієнта керувати автотранспортом або роботи з іншими механізмами слід враховувати клінічний статус пацієнта та профіль побічних реакцій препарату Зидовудин.

Вагітність

Велика кількість даних щодо вагітних жінок свідчить про те, що зидовудин не спричиняє вроджених вад розвитку або значної токсичності для плода чи новонародженого.

Дослідження на вагітних щурах і кроликах, які отримували зидовудин перорально в дозах до 450 і 500 мг/кг/добу відповідно протягом основного періоду органогенезу, не виявили доказів тератогенності. Проте спостерігалося статистично значуще збільшення фетальної резорбції у щурів, які отримували від 150 до 450 мг/кг/день, і у кроликів, які отримували 500 мг/кг/день.

Зидовудин можна застосовувати під час вагітності, якщо є клінічна необхідність, але не можна виключити ризик для плода.

Грудне вигодовування

Зидовудин виділяється в грудне молоко годуючих матерів. Перш ніж консультувати пацієнтів з цього приводу, слід ознайомитися з поточними рекомендаціями щодо ВІЛ та грудного вигодовування. Переважні варіанти можуть відрізнятися залежно від місцевих умов.

Фертильність

Зидовудин не погіршував фертильність самців або самок у щурів, яким перорально застосовували дози до 450 мг/кг/день. Немає даних щодо впливу зидовудину на жіночу фертильність. У чоловіків не виявлено впливу зидовудину на кількість, морфологію або рухливість сперматозоїдів.

Пероральне застосування.

Зидовудин можна приймати незалежно від прийому їжі.

Терапію повинен призначати лікар, який має досвід лікування ВІЛ-1 інфекції.

Інструкція для застосування

Розчин містить 10 мг зидовудину на 1 мл. Максимальна доза не повинна перевищувати 300 мг двічі на день.

Для пацієнтів з масою тіла понад 14 кг доступні інші форми, що містять більшу кількість діючої речовини.

Доза для профілактики передачі захворювання від матері до дитини (ПМД)

Почніть протягом 12 годин після народження і продовжуйте до 6-тижневого віку, залежно від національних рекомендацій.

*Немовлята з малою масою тіла повинні отримувати дозування у мг/кг.

У зв'язку з тим, що необхідні невеликі об'єми перорального розчину, слід бути обережним при розрахунку доз для новонароджених.

Коригування дозування

Пацієнти з гематологічними побічними реакціями

Слід розглянути можливість заміни зидовудину у пацієнтів, у яких рівень гемоглобіну або кількість нейтрофілів знижується до клінічно значущого рівня. Необхідно виключити інші потенційні причини анемії або нейтропенії.

Слід розглянути можливість зменшення дози зидовудину або припинення лікування за відсутності альтернативних методів лікування (див. розділи "Протипоказання" та "Особливості щодо застосування").

Хвороба печінки

Немає необхідності коригувати дозу при легкому та помірному порушенні функції печінки, але це може знадобитися при тяжких порушеннях функції печінки.

Порушення функції нирок

Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) з гемодіалізом або без нього дозу слід зменшити. Для дорослих рекомендовано зниження дози зидовудину на 33-50%.

Якщо прийняли більше препарату Зидовудин, ніж слід

Якщо ваша дитина випадково прийняла занадто багато ліків, ви повинні негайно повідомити про це медичного працівника вашої дитини або звернутися до найближчого відділення невідкладної допомоги для отримання подальшої консультації. Вашій дитині може знадобитися медична допомога. Не забудьте взяти ліки з собою та показати вашу дитину лікарю.

Якщо у вас закінчився розчин, візьміть із собою порожню упаковку.

Якщо ви забули прийняти дозу препарату Зидовудин

Важливо не пропускати дози препарату Зидовудин. Якщо ви забули дати дитині дозу ліків і помітили це протягом 6 годин, дайте пропущену дозу якомога швидше. Наступну звичайну дозу приймайте за розкладом. Якщо ви помітили це пізніше, дайте звичайну дозу дитині, коли настане наступний прийом. Не варто також приймати подвійну дозу, щоб компенсувати пропущену.

Якщо припинити прийом препарату Зидовудин

Ваша дитина потребує постійного прийому лікарського засобу, оскільки ці ліки підтримують, а не виліковують стан вашої дитини. Ви не повинні припиняти лікування, якщо лікар не скаже вам про це.

Особливі запобіжні заходити щодо утилізації та іншого поводження

Дозуючий шприц для перорального застосування разом із адаптером надається.

Використовуйте шприц для перорального дозування, що надається разом з упаковкою, щоб точно відміряти дозу для дитини:

1. Зніміть кришку пляшки і зберігайте у надійному місці.
2. Міцно тримайте пляшку. Вставте пластиковий адаптер у шийку пляшки.
3. Міцно вставте шприц у адаптер.
4. Переверніть пляшку догори дном.
5. Витягніть поршень шприца, поки шприц не набере дозу призначену медичним працівником.
6. Переверніть пляшку правильною стороною, зніміть шприц з адаптера.
7. Вставте шприц у рот вашої дитини, приклавши кінчик шприца до внутрішньої сторони щоки. Повільно натисніть на поршень, даючи час проковтнути. Не натискайте надто сильно та не впорскуйте рідину в горло дитини, інакше дитина може задихнутися.
8. Вийміть шприц з пляшки і ретельно промийте його в чистій воді. Дайте йому повністю висохнути, перш ніж використовувати його знову.
9. Щільно закрийте пляшку кришкою, залишивши адаптор на місці.

Симптоми

Повідомлялося про випадки гострого передозування зидовудину, що включало вплив до 50 г. Не було виявлено жодних специфічних симптомів або ознак після передозування, окрім тих, що перераховані як побічні реакції. Усі пацієнти одужали без стійких наслідків.

Лікування

Слід уважно спостерігати за пацієнтами для виявлення ознак токсичності (див. розділ "Побічні ефекти") і призначити необхідну підтримуючу терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз мають обмежений вплив на виведення зидовудину, але посилюють виведення неактивного метаболіту глюкуроніду.

Найбільш серйозні побічні реакції включають анемію (яка може вимагати переливання крові), нейтропенію та лейкопенію. Вони спостерігалися частіше при застосуванні вищих доз (1,2- 1,5 г/день) і на стадії ВІЛ-інфекції, особливо у пацієнтів із кількістю клітин CD4 менше 100/мл. Може виникнути необхідність у зниженні дози або припиненні терапії (див. розділ "Особливості щодо застосування").

Крім того, зидовудин був пов'язаний із синдромом ліподистрофії, включаючи втрату периферичного жиру (див. розділ "Особливості щодо застосування").

Профіль побічних реакцій подібний для дорослих і дітей.

У ході контрольованих клінічних досліджень і серії випадків під час лікування ВІЛ-1-інфекції зидовудином повідомлялося про наступні побічні реакції. Побічні реакції, що вважаються ймовірно пов'язаними з лікуванням, перераховані нижче за класами систем органів і частотою. Частота визначається як дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (<1/10000) або невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).

Побічні реакції при застосуванні зидовудину для запобігання передачі інфекції від матері до плоду: Концентрації гемоглобіну у немовлят, які безпосередньо піддавалися зидовудину протягом шести тижнів після пологів, були дещо нижчими, ніж у немовлят у групі плацебо, але переливання крові не було потрібне. Анемія зникла протягом 6 тижнів після завершення терапії зидовудином.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Постачальників медичних послуг просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції власнику реєстраційного посвідчення або, за наявності, через національну систему звітності.

18 місяців.

Зберігати у щільно закритому флаконі при температурі не вище 30°C.

Після першого відкриття флакона зберігати не більше 28 діб.

Не застосовується

Непрозорий молочно-білий контейнер ємністю 250 мл з поліетилену високої щільності (HDPE) і гвинтова кришка 28 мм білого кольору з поліпропілену з індукційним запаювальним тампоном всередині.

100 мл HDPE непрозорий білий контейнер і 28 мм кришка білого кольору, що загвинчується, виготовлена з поліпропілену з індукційним герметизуючим тампоном всередині.

Розмір упаковки: 240 мл та 100 мл.

Дозувальні пристрої: шприц на 3 мл і шприц на 10 мл, які використовуються з адаптером для низьких і високих доз відповідно.

За рецептом.

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед

Віледж Тхеда, ПО Лодхімайра,

Техсіл Бадді, Дістрікт Солан,

Хімачал Прадеш, 174101, Індія.

Тел: +91-01795 661400

Факс: +91-01795 661452

[email protected]

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед

Атланта Аркаде, Марол Чарч Роад,

Андхері (Іст), Мумбай - 400059, Індія

Тел: +91-22-66762800

Факс: +91-22-28216599

Контакт: Sandhya Jadhav

Email: [email protected]