Міріум - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: aripiprazole;

1 таблетка містить 5 мг або 10 мг, або 15 мг, або арипіпразолу;

допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; гідроксипропілцелюлоза; магнію стеарат; заліза оксид червоний (Е 172) (для 10 мг та 30 мг); заліза оксид жовтий (Е 172) (для 15 мг).

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 5 мг: круглі двоопуклі таблетки білого кольору з втиснутим написами «ARZ» з одного боку та «5» з іншого боку;

таблетки 10 мг: довгасті двоопуклі таблетки рожевого кольору із можливими більш темними вкрапленнями та з втиснутим написами «ARZ» та «10» з одного боку;

таблетки 15 мг: круглі двоопуклі таблетки жовтого кольору із можливими більш темними вкрапленнями та з втиснутим написами «ARZ» та «15» з одного боку;

Антипсихотичні засоби (нейролептики). Арипіпразол.

Код АТХ N05A X12.

Фармакодинаміка.

Терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії обумовлена сполученням часткової агоністичної активності відносно дофамінових рецепторів D2 і серотонінових рецепторів 5HT1a та антагоністичної активності відносно серотонінових рецепторів 5HT2.

Арипіпразол має високу афінність in vitro до дофамінових рецепторів D2 і D3, серотонінових рецепторів 5HT1a і 5HT2a та помірну афінність до дофамінових рецепторів D4, серотонінових рецепторів 5HT2c і 5HT7, альфа1-адренорецепторів та гістамінових рецепторів H1. Арипіпразол характеризується також помірною афінністю до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових рецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах виявляв антагонізм відносно дофамінергічної гіперактивності та агонізм відносно дофамінергічної гіпоактивності. Деякі клінічні ефекти арипіпразолу можна пояснити взаємодією не тільки з дофаміновими та серотоніновими рецепторами. 

Фармакокінетика.

Активність препарату обумовлена діючою речовиною ‒ арипіпразолом. Середній період напіввиведення арипіпразолу становить приблизно 75 годин. Рівноважна концентрація досягається через 14 днів. Кумуляція препарату при багаторазовому прийомі передбачувана. Показники фармакокінетики арипіпразолу в рівноважному стані пропорційні дозі. Не відзначено добових коливань розподілу арипіпразолу і його метаболіту дегідроарипіпразолу. Встановлено, що головний метаболіт препарату в плазмі людини дегідроарипіпразол має таку ж афінність до дофамінових рецепторів D2, як і арипіпразол.

Арипіпразол швидко всмоктується після прийому препарату, при цьому максимальна концентрація в плазмі досягається через 3‒5 годин. Абсолютна біодоступність таблеток препарату складає 87 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність арипіпразолу.

При терапевтичній концентрації більше 99 % арипіпразолу зв'язується з білками сироватки, головним чином з альбуміном. Арипіпразол мінімально піддається пресистемному метаболізму. Арипіпразол метаболізується в печінці трьома способами: дегідруванням, гідроксилюванням та N‑дезалкілуванням. За даними експериментів in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ферментів CYP3A4 і CYP2D6, а N‑дезалкілування каталізується ферментом CYP3A4. При рівноважному стані площа під кривою «концентрація лікарського засобу – час» (AUC) дегідроарипіпразолу складає приблизно 39 % AUC арипіпразолу.

Після одноразового прийому міченого [¹⁴C] арипіпразолу приблизно 27 % і 60 % радіоактивності визначається в сечі і калі відповідно. Менше 1% незміненого арипіпразолу визначається в сечі і приблизно 18 % прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться з калом. Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, головним чином за рахунок виведення печінкою.

Лікування шизофренії.

Лікування помірних та тяжких маніакальних епізодів біполярного розладу І типу.

Профілактика нових маніакальних епізодів у пацієнтів, які вже перенесли ці епізоди та які піддавалися лікуванню арипіпразолом.

Підвищена чутливість до арипіпразолу або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.

Арипіпразол потенційно може посилювати дію деяких антигіпертензивних лікарських засобів внаслідок блокади альфа1- адренорецепторів.

Враховуючи основний вплив арипіпразолу на центральну нервову систему, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні арипіпразолу з алкоголем та іншими лікарськими засобами, що впливають на центральну нервову систему.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні арипіпразолу з лікарськими засобами, що спричиняють подовження інтервалу QT та порушення рівня електролітів.

Не виявлено значимого впливу H₂-блокатора гістамінових рецепторів фамотидину, що спричиняє значне пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку, на фармакокінетику арипіпразолу.

Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у тому числі за участю ферментів CYP2D6 і CYP3A4, але не ферментів CYP1А. Таким чином, для курців не потрібно змінювати дозу.

Хінідин та інші інгібітори CYP2D6

Потужні інгібітори CYP2D6 (хінідин) підвищують рівень арипіпразолу AUC на 107 %, у той час як максимальна концентрація (C_max) залишається незміненою.

AUC та C_max дигідроарипіпразолу, активного метаболіту, знижується на 32 % та 47 %. Дозу арипіпразолу необхідно зменшити наполовину при одночасному застосуванні з хінідином. Інші інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин та пароксетин, можуть мати подібну дію, тому може виникнути необхідність зменшити дози препарату.

Кетоконазол та інші інгібітори CYP3A4

У ході досліджень виявлено, що потужні інгібітори CYP3A4 (кетоконазол) підвищували AUC та C_max арипіпразолу на 63 % та 37 % відповідно. AUC та C_max дегідроарипіпразолу підвищувалися на 77 % та 43 % відповідно. Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 може призводити до підвищеної концентрації у крові арипіпразолу. При одночасному застосуванні кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 слід зважити потенційну користь та можливі ризики для пацієнта. При одночасному застосуванні кетоконазолу рекомендовану дозу арипіпразолу необхідно зменшити приблизно наполовину. При застосуванні інших потужних інгібіторів CYP3A4, таких як ітраконазол або інгібітори протеаз ВІЛ, можливо очікувати подібних ефектів та зниження дози. Після припинення застосування інгібіторів CYP2D6 чи CYP3A4 дозу арипіпразолу необхідно підвищити до первинного рівня. При одночасному застосуванні слабких інгібіторів CYP3A4 (наприклад дилтіазем, есциталопрам) чи CYP2D6 можна очікувати помірного підвищення концентрації арипіпразолу.

Карбамазепін та інші індуктори CYP3A4

Прийом 30 мг арипіпразолу разом з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зменшенням на 68 % і 73 % C_max і AUC арипіпразолу відповідно та зменшенням на 69 % і 71 % C_max і AUC його активного метаболіту дегідроарипіпразолу відповідно. Дозу арипіпразолу необхідно збільшити у 2 рази при одночасному застосуванні з карбамазепіном. Можна чекати аналогічної дії при взаємодії з іншими потужними індукторами CYP3A4 (такими як рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефіваренц, невірапін, звіробій). Після припинення застосування потужних індукторів CYP3A дозу арипіпразолу необхідно зменшити до рекомендованої дози.

Вальпроат та літій

При одночасному прийомі вальпроату або літію та арипіпразолу не відзначалося клінічно значущого впливу на концентрацію арипіпразолу.

Серотоніновий синдром

Повідомлялося про серотоніновий синдром у пацієнтів, які приймають арипіпразол. Можливі прояви даного синдрому, особливо при одночасному прийомі серотонінергічних лікарських засобів, таких як інгібітори зворотного захоплення серотоніну/інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, або лікарських засобів, що підвищують концентрацію арипіпразолу.

Вплив арипіпразолу на інші лікарські засоби

При прийомі у дозі 10‒30 мг/добу арипіпразолу відсутній вплив на метаболізм субстратів CYP2D6 (відношення декстрометорфан/3-метоксиморфін), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) та CYP3A4 (декстрометорфан). Крім того, арипіпразол і його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінював метаболізм з участю ферменту CYP1A2 in vitro. Малоймовірний клінічно значущий вплив арипіпразолу на лікарські засоби, що метаболізуються за участю цих ферментів. Таким чином, арипіпразол не спричиняє клінічно значущих взаємодій, опосередкованих дією даних ферментів. При застосуванні арипіпразолу одночасно з вальпроатом, літієм чи ламотриджином відсутні клінічно важливі зміни концентрацій вальпроату, літію або ламотриджину.

При лікуванні антипсихотичними препаратами клінічне покращення може відмічатися від кількох днів до кількох тижнів. Протягом даного періоду необхідно ретельно спостерігати за цими пацієнтами.

Суїцид.

У деяких випадках одразу ж після застосування чи при зміні нейролептиків, включаючи арипіпразол, відмічалась суїцидальна поведінка, характерна для психічних захворювань та змін настрою. При застосуванні нейролептиків пацієнтам з високим ризиком виникнення суїцидів необхідний ретельний медичний нагляд. Дані досліджень показали відсутність підвищеного ризику виникнення суїцидів при застосуванні арипіпразолу порівняно з іншими нейролептиками у дорослих пацієнтів з шизофренією чи біполярними розладами. Відсутні достатні дані для оцінки ризику суїциду у дітей (віком до 18 років), але наявні докази цього ризику у перші 4 тижні лікування атиповими антипсихотичними засобами, включаючи арипіпразол.

Серцево-судинні розлади.

Арипіпразол необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (з наявністю в анамнезі перенесеного інфаркту міокарда чи ішемічної хвороби серця або з серцевою недостатністю і порушеннями провідності), цереброваскулярними захворюваннями і станами, що призводять до артеріальної гіпотензії (зневоднення, гіповолемія і лікування антигіпертензивними препаратами) чи артеріальної гіпертензії, включаючи загострення або злоякісну гіпертензію. При застосуванні нейролептиків повідомлялося про випадки тромбоемболії венозних судин. Перед застосуванням та під час застосування нейролептиків необхідно визначити можливі фактори виникнення тромбоемболії венозних судин та вжити відповідних запобіжних заходів.

Порушення провідності.

У ході досліджень арипіпразолу відмічались випадки подовження інтервалу QT порівняно з плацебо. Арипіпразол, як і інші нейролептики, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю в сімейному анамнезі подовження інтервалу QT.

Пізня дискінезія.

Ризик розвитку пізньої дискінезії зростає в міру збільшення тривалості терапії нейролептиками, тому з появою на фоні прийому препарату симптомів пізньої дискінезії слід зменшити дозу цього препарату або відмінити його. Після відміни терапії ці симптоми можуть тимчасово підсилитися, також вони можуть з’явитися навіть після припинення застосування.

Інші екстрапірамідні симптоми.

У педіатричних клінічних дослідженнях арипіпразолу спостерігалися акатизія та паркінсонізм. У таких випадках слід знизити дозу арипіпразолу та посилити нагляд за пацієнтом.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС).

При лікуванні нейролептиками, у тому числі арипіпразолом, описаний загрозливий для життя комплекс симптомів, відомий під назвою злоякісний нейролептичний синдром. Цей синдром проявляється гіперпірексією, м'язовою ригідністю, порушеннями психіки і нестабільністю вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс і артеріальний тиск, тахікардія, пітливість і аритмії серця). Крім того, іноді спостерігається збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. У разі виникнення симптомів ЗНС або гарячки з невідомої причини всі нейролептики, у тому числі арипіпразол, слід відмінити.

Судоми.

У дослідженнях арипіпразолу нечасто повідомлялося про випадки судом. Таким чином, арипіпразол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю судом в анамнезі чи при станах, пов’язаних з виникненням судом.

Пацієнти літнього віку з психозами при деменції.

Підвищення ризику летального наслідку.

У дослідженнях арипіпразолу у пацієнтів літнього віку з хворобою Альцгеймера (середній вік 82 роки) відмічався підвищений ризик летального наслідку порівняно з плацебо. Рівень летальності становив при прийомі арипіпразолу 3,5 % порівняно з 1,7 % при прийомі плацебо. Причини летального наслідку були різні, зокрема серцево-судинні захворювання (наприклад серцева недостатність, раптова серцева смерть), інфекції (наприклад пневмонія).

Цереброваскулярні побічні реакції.

Повідомлялося про цереброваскулярні побічні реакції (наприклад, інсульт, транзиторні ішемічні атаки), включаючи летальні випадки (середній вік пацієнтів 84 роки: від 78 до 88 років). Всього у 1,3 % пацієнтів, які отримували арипіпразол, спостерігалися цереброваскулярні побічні реакції, порівняно з 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо.

Ця відмінність не є статистично значущою. Крім того, у ході досліджень із застосуванням фіксованої дози відмічався зв’язок з прийомом арипіпразолу та виникненням цереброваскулярних побічних реакцій.

Арипіпразол не показаний для лікування психозів при деменції.

Гіперглікемія і цукровий діабет.

Гіперглікемія, у деяких випадках виражена і пов'язана з кетоацидозом, що може призвести до гіперосмолярної коми і навіть до летального наслідку, була відзначена у пацієнтів, які приймали атипові нейролептики, включаючи арипіпразол. Хоча зв'язок між прийомом атипових нейролептиків та порушеннями гіперглікемічного типу залишається нез’ясованим у хворих, у яких виявлено цукровий діабет, слід регулярно визначати рівень глюкози в крові при прийомі атипових нейролептиків. У пацієнтів, у яких присутні фактори ризику виникнення цукрового діабету (ожиріння, наявність діабету в родині), при застосуванні атипових нейролептиків слід визначати рівень глюкози в крові на початку курсу і періодично в процесі прийому препарату. Усім пацієнтам, які приймають атипові нейролептики, необхідне постійне спостереження за розвитком симптомів гіперглікемії, таких як посилена спрага, прискорене сечовипускання, поліфагія, слабкість.

Гіперчутливість.

Як і при застосуванні інших лікарських засобів, можливі реакції гіперчутливості/алергічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»).

Збільшення маси тіла.

У пацієнтів з шизофренією чи маніакальними епізодами біполярного розладу часто відзначається збільшення маси тіла внаслідок супутньої патології, застосування інших нейролептиків, які спричиняють збільшення маси тіла, способу життя, що може призвести до тяжких ускладнень.

У ході досліджень у пацієнтів, які приймали арипіпразол, відзначалося збільшення маси тіла. Ці пацієнти мали значні фактори ризику, такі як наявність в анамнезі цукрового діабету, захворювань щитовидної залози чи аденоми гіпофіза. При значному збільшенні маси тіла необхідно вирішити питання щодо зниження дози.

Дисфагія.

При застосуванні нейролептиків, включаючи арипіпразол, можливі порушення моторики стравоходу та аспірація. Арипіпразол, як і інші нейролептики, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії.

Патологічна ігроманія.

У ході досліджень у пацієнтів, які приймали арипіпразол, відзначалися випадки патологічної ігроманії, незалежно від того, чи були в них раніше випадки ігроманії. У пацієнтів з наявністю в анамнезі патологічної ігроманії існує підвищений ризик виникнення патологічної ігроманії, і за ними необхідно ретельно спостерігати (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти з супутнім синдромом дефіциту уваги та гіперактивності.

Незважаючи на поширеність супутнього синдрому дефіциту уваги, гіперактивності та біполярних розладів, дані з безпеки одночасного застосування арипіпразолу та стимуляторів обмежені, тому слід з обережністю застосовувати препарат Міріум.

Лактоза.

Таблетки Міріум містять лактозу, тому їх не слід застосовувати пацієнтам із рідкісною вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа та мальабсорбцією глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Адекватних і добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося. Повідомлялося про вроджені аномалії, проте причинно-наслідковий зв’язок не оцінювався. Пацієнткам при застосуванні арипіпразолу слід порадитися з лікарем у разі настання вагітності або планування вагітності.

Через недостатність даних з безпеки у період вагітності препарат можна призначати тільки тоді, коли потенційна користь застосування для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Якщо жінка приймала нейролептики, включаючи арипіпразол, протягом ІІІ триместру вагітності, у новонародженого можливе виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні та/або симптоми відміни різної тяжкості та тривалості. Повідомлялося про ажитацію, артеріальну гіпертензію або гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес чи розлади при годуванні груддю. Тому за новонародженими необхідно ретельно спостерігати.

Годування груддю

Арипіпразол проникає у грудне молоко. У разі необхідності застосування арипіпразолу слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Як і при застосуванні інших нейролептиків, пацієнтів необхідно попередити про вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами, поки не буде з’ясована реакція пацієнта на прийом препарату та наявності побічних реакцій, що впливають на здатність керувати автотранспортом або роботи з іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Таблетки застосовують дорослим внутрішньо.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза препарату становить 10 або 15 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Підтримувальна доза становить 15 мг на добу. Ефективна доза препарату – від 10 до 30 мг на добу. Збільшення ефективності препарату при застосуванні дози більше 15 мг не продемонстровано, хоча деякі пацієнти, можливо, потребують більш високої дози. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу. Рекомендована початкова доза становить 15 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі як при монотерапії, так і при комбінованій терапії. Деяким пацієнтам потрібна більш висока доза. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Профілактика повторних маніакальних епізодів при біполярному розладі І типу. Для профілактики маніакальних епізодів у пацієнтів, які отримували арипіпразол як монотерапію або у складі комбінованої терапії, лікування слід продовжувати у тих самих дозах.

Коригування добової дози або зменшення дози визначає лікар, враховуючи клінічний стан пацієнта.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Пацієнтам з порушеннями функції печінки від середнього до помірного ступеня коригування дози не потрібно. Наявних даних недостатньо, щоб дати рекомендації пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. Таким пацієнтам дозу слід підбирати дуже обережно. Максимальну добову дозу 30 мг слід застосовувати з обережністю пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Коригування дози не потрібне.

Пацієнти літнього віку

Ефективність арипіпразолу при лікуванні шизофренії з біполярним розладом І типу у пацієнтів віком від 65 років не вивчалась.

Коригування дози при взаємодії

При супутньому застосуванні потужних інгібіторів CYРЗА4 або CYP2D6 з арипіпразолом дозу арипіпразолу зменшують. При застосуванні інгібіторів CYРЗА4 або CYP2D6 у комбінованій терапії дозу арипіпразолу слід збільшити.

При супутньому застосуванні потужного індуктора CYРЗА4 з арипіпразолом дозу арипіпразолу слід збільшити. При застосуванні індуктора CYРЗА4 в комбінованій терапії дозу арипіпразолу слід зменшити до рекомендованої дози.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату Міріум дітям (віком до 18 років) не встановлені.

Симптоми. Були повідомлення про випадкове або навмисне передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, що не супроводжувалося летальним наслідком. Потенційно важливі клінічні симптоми включали летаргію, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардію, нудоту, блювання та діарею. Крім того, описані випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг), які не супроводжувалися летальним наслідком. До потенційно небезпечних симптомів передозування належать сонливість, минуща втрата свідомості та екстрапірамідні розлади.

Лікування. При передозуванні потрібна підтримувальна терапія, забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень і симптоматичне лікування. Слід враховувати лікарські реакції. Негайно слід розпочати моніторинг показників роботи серця з реєстрацією ЕКГ для виявлення аритмій. Після підтвердженого або передбачуваного передозування арипіпразолу необхідне ретельне медичне спостереження до зникнення всіх симптомів.

Активоване вугілля (50 г), введене через 1 годину після прийому арипіпразолу, зменшує AUC, тривалість перебування та рівень C_max у крові арипіпразолу на 51 % і 41 % відповідно, що дозволяє рекомендувати його застосування при передозуванні.

Хоча достовірних даних про застосування гемодіалізу при передозуванні арипіпразолу немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, тому що арипіпразол не виводиться нирками у незміненому вигляді і значною мірою зв’язується з білками плазми крові.

У дослідженнях арипіпразолу найчастішими побічними реакціями (понад 3% від загального числа пацієнтів, що приймали арипіпразол) були акатизія та нудота.

Далі побічні реакції перераховані відповідно до класифікації систем органів і частоти виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), невідомо (не можна визначити за наявними даними). Частоту побічних реакцій протягом постмаркетингового застосування не можна визначити (невідомо), оскільки інформацію про побічні реакції отримують із спонтанних повідомлень.

З боку крові та лімфатичної системи

Невідомо: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи

Невідомо: алергічні реакції (наприклад, анафілактична реакція, ангіоедема, включаючи опухлий язик, набряк язика, набряк обличчя, свербіж або кропив'янка).

З боку ендокринної системи

Нечасто: гіперпролактинемія.

Невідомо: діабетична гіперосмолярна кома, діабетичний кетоацидоз, гіперглікемія.

З боку метаболізму та харчування

Часто: цукровий діабет.

Нечасто: гіперглікемія.

Невідомо: гіпонатріємія, анорексія, зменшення ваги, збільшення ваги.

З боку психіки

Часто: безсоння, тривожність, занепокоєння.

Нечасто: депресія, гіперсексуальність.

Невідомо: суїцидальні спроби, суїцидальні думки та суїцид, патологічна ігроманія, агресія, ажитація, нервозність.

З боку нервової системи

Часто: екстрапірамідні розлади, тремор, головний біль, седація, сонливість, запаморочення.

Нечасто: дистонія.

Невідомо: ЗНС, конвульсії grand mal, серотоніновий синдром, порушення мовлення.

З боку очей

Часто: нечіткий зір.

Нечасто: диплопія.

З боку серця

Нечасто: тахікардія.

Невідомо: раптова незрозуміла смерть, torsades de pointes, подовження QT-інтервалу, шлуночкова аритмія, зупинка серця, брадикардія.

З боку судин

Нечасто: ортостатична гіпотензія.

Невідомо: венозна тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен), гіпертензія, непритомність.

З боку органів дихання, грудей і середостіння

Нечасто: гикавка.

Невідомо: аспіраційна пневмонія, ларингоспазм, орофарингеальний спазм.

З боку травної системи

Часто: запор, диспепсія, нудота, підвищене слиновиділення, блювота.

Невідомо: панкреатит, дисфагія, діарея, дискомфорт в ділянці живота, дискомфорт в ділянці шлунка.

З боку гепатобіліарної системи

Невідомо: печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця, підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення активності гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), підвищення рівня лужної фосфатази.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Невідомо: висипання, реакція світлочутливості, алопеція, підвищена пітливість.

З боку кістково-м'язової та сполучної тканин

Невідомо: рабдоміоліз, міалгія, скутість.

З боку нирок і сечовивідної системи

Невідомо: нетримання сечі, затримка сечі.

Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани

Невідомо: синдром відміни ліків у новонароджених.

З боку репродуктивної системи та грудей

Невідомо: пріапізм.

Загальні розлади

Часто: втома.

Невідомо: порушення регуляції температури (гіпотермія, пірексія), біль у грудях, периферичний набряк.

Дослідження

Невідомо: підвищення концентрації глюкози в крові, підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну, коливання концентрації глюкози в крові, підвищення рівня креатинфосфокінази.

Дистонія

Симптоми дистонії, тривалої аномальної контракції груп м'язів, можуть спостерігатися в перші кілька днів лікування. Симптоми дистонії включають: спазм м'язів шиї, який іноді прогресує до стиснення у горлі, труднощів проковтування, труднощів дихання, протрузії язика. Дистонія зустрічається частіше та посилюється при збільшенні дози антипсихотичних засобів, в тому числі арипіпразолу. Підвищений ризик гострої дистонії зустрічається у чоловіків і пацієнтів молодшого віку.

Пролактин

Арипіпразол викликав зміну концентрації пролактину в сироватці крові (зменшення або збільшення) в порівнянні з вихідною концентрацією.

Лабораторні параметри

Клінічно значущих відмінностей звичайних лабораторних показників і ліпідних параметрів в групах пацієнтів, які отримували арипіпразол і плацебо, не виявлено. Підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК), зазвичай тимчасове і безсимптомне, спостерігалося у 3,5 % пацієнтів, які отримували арипіпразол, і у 2,0 % пацієнтів, які отримували плацебо.

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Не потребує спеціальних умов зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 7 таблеток в блистере; по 2, 4, 7, 8 или 14 блистеров в пачке из картона.

По 10 таблеток в блистере; по 1, 3, 5 или 10 блистеров в пачке из картона.

Категория отпуска.

По рецепту.

За рецептом.

Сінтон Хіспанія, С.Л.

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Тел./факс: +371 67083205 / +371 67083505.

Ел. пошта: [email protected]