Моксифлоксацин 400 мг таблетки, в/плів. обол. по 400 мг №100 (10х10)

діюча речовина:

кожна таблетка містить моксифлоксацину гідрохлориду, що еквівалентно 400 мг моксифлоксацину.

допоміжні речовини:

ядро таблетки: натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза, лактоза, моногідрат, магнію стеарат та целюлоза мікрокристалічна.

плівкова оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза, оксид заліза червоний, поліетиленгліколь, тальк очищений і титану діоксид.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки цегляно-червоного кольору, капсуловидної форми, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розлому на одній стороні і другою гладкою стороною.

Антибактеріальні засоби групи хінолонів, фторхінолони, код АТС: J01 MA14

Фармакодинамічні властивості

Механізм дії

Моксифлоксацин має активність in vitro проти М. Tuberculosis, а також проти широкого спектра грампозитивних та грамнегативних збудників. Бактерицидна дія моксифлоксацину проти М. Tuberculosis є результатом інгібування ДНК-гірази, кодованої генами gyrA та gyrB.

Різні дослідники повідомляли про розподіл МІК дикого типу для клінічних ізолятів М. Tuberculosis в межах 0,03-1 мг/л. Пропонується значення 0,5 мг/л як граничний показник чутливості. Коли виникає резистентність до фторхінолонів, це, як правило, спричинене мутаціями в gyrA. Перехресна резистентність у класі препаратів фторхінолонів є великою, хоча не універсальною.

Клінічний досвід

Мета-аналіз даних окремих пацієнтів з 50 спостережних та експериментальних досліджень з 25 країн показав, що з 12 030 пацієнтів 7346 (61%) мали успіх у лікуванні, 1017 (8%) мали відмову або рецидив, і 1729 (14%) померло. Порівняно з невдачею або рецидивом, успіх лікування позитивно пов'язаний із застосуванням лінезоліду (скоригована різниця ризику 0∙15, 95% СI 0∙11 до 0∙18), левофлоксацину (0∙15, 0∙13 до 0∙18), карбапенемів (0∙14, 0∙06 до 0∙21), моксифлоксацину (0∙11, 0∙08 до 0∙14), бедаквіліну (0∙10, 0∙05 до 0∙14) та клофазиміну (0∙06, 0∙01 до 0∙10). Існував значний зв'язок між зниженням смертності та прийомом лінезоліду (-0∙20, -0∙23 до -0∙16), левофлоксацину (-0∙06, - 0∙09 до -0∙04), моксифлоксацину (-0∙07, -0∙10 до -0∙04), або бедаквіліну (-0∙14, -0∙19 до -0∙10). Був зроблений висновок, що, хоча вплив обмежений з огляду на характер даних, результати лікування мультирезистентного туберкульозу були суттєво кращими при застосуванні фторхінолонів пізнішого покоління, таких як моксифлоксацин, а також при застосуванні лінезоліду, бедаквіліну, клофазиміну та карбапенемів.

Фармакокінетичні властивості

Характеристики всмоктування Моксифлоксацину (гідрохлориду) були визначені у здорових добровольців щодо моксифлоксацину та зведені в наступній таблиці

Моксифлоксацин

Фармакокінетика Моксифлоксацину

Пацієнти літнього віку та пацієнти з низькою масою тіла

У здорових добровольців із низькою масою тіла (зокрема у жінок) та у здорових добровольців літнього віку спостерігали вищу концентрацію препарату в плазмі крові.

Ниркова недостатність.

Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну > 20 мл/хв/1,73 м²). Оскільки функція нирок знижується, концентрація метаболіту М2 (глюкуроніду) збільшується приблизно в 2,5 рази (у пацієнтів із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м²).

Порушення функції печінки.

На підставі даних досліджень фармакокінетики, які проводили за участю пацієнтів із печінковою недостатністю (класи А, В, С за класифікацією Чайлда - П'ю), неможливо визначити, чи є різниця порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції печінки було пов'язане з більшою дією М1 у плазмі крові, тоді як дія вихідної лікарської речовини була порівнянною з дією у здорових добровольців.

Доклінічні дані з безпеки

Вплив на кровотворну систему (незначне зниження кількості еритроцитів та тромбоцитів) спостерігався у щурів та мавп. Як і при застосуванні інших хінолонів, гепатотоксичність (підвищення рівня ферментів печінки та вакуольна деградація) відзначалася у щурів, мавп та собак. У мавп фіксували випадки нейротоксичності (ураження ЦНС, яке проявлялося судомами). Вказані ефекти спостерігалися тільки після прийому високих доз моксифлоксацину або після довготривалого застосування препарату.

Моксифлоксацин, як і інші хінолони, показав генотоксичність під час тестів in vitro з бактеріями або клітинами ссавців. Оскільки вказаний ефект пояснюється взаємодією з бактеріальною гіразою та в разі вищої концентрації - взаємодією з топоізомеразою ІІ у клітинах ссавців, можна припустити наявність порогової концентрації для генотоксичності. Під час тестів in vivo не було виявлено ознак генотоксичності, незважаючи на застосування високих доз моксифлоксацину. Таким чином, препарат показав достатній потенціал безпеки для людини при застосуванні в терапевтичній дозі. Моксифлоксацин не показав канцерогенного ефекту під час дослідження, яке проводили на щурах.

Є дані про відсутність фототоксичних та фотогенотоксичних властивостей у моксифлоксацину при його тестуванні в рамках комплексної програми під час досліджень in vitro та in vivo. В таких самих умовах хінолони демонстрували вказані ефекти.

У високих концентраціях моксифлоксацин діє як інгібітор швидкого компонента затримки випрямляючого калієвого струму в кардіоміоцитах, отже, може призводити до подовження інтервалу QТ. Токсикологічні дослідження, які проводили на собаках та під час яких препарат застосовували перорально в дозах ≥ 90 мг/кг, що забезпечувало концентрацію ≥ 16 мг/л, виявили подовження інтервалу QТ без аритмій. Оборотну нелетальну шлуночкову аритмію спостерігали тільки після внутрішньовенного введення високої кумулятивної дози, яка більше ніж у 50 разів перевищувала дозу, передбачену для людини (> 300 мг/кг), що забезпечувало концентрацію в плазмі крові ≥ 200 мг/л (що більше ніж у 40 разів перевищувало терапевтичний рівень).

Відомо, що хінолони спричиняють ураження хрящів великих діартродіальних суглобів у молодих тварин. Найнижча пероральна доза моксифлоксацину, яка призводить до артротоксичного ефекту у молодих собак, у чотири рази перевищувала максимальну рекомендовану терапевтичну дозу 400 мг (передбачену для 50 кг маси тіла), розраховану на підставі співвідношення доза/маса тіла (мг/кг), із концентрацією в плазмі крові, у два чи три рази вищою за концентрацію, передбачену в разі застосування максимальної терапевтичної дози.

Тести на токсичність, які проводилися на щурах та мавпах (повторне введення протягом періоду до шести місяців), не виявили ризику для органів зору. Під час досліджень на собаках застосування тільки високих доз перорально (≥ 60 мг/кг) призводило до концентрації в плазмі крові  ≥ 20 мг/л, що спричиняло зміни електроретинограми та в окремих випадках - атрофію сітківки.

При вивченні впливу моксифлоксацину на репродуктивну функцію тварин (щури, кролики та мавпи) доведено, що моксифлоксацин проникає крізь плаценту. Досліди, що проводились на щурах (при застосуванні моксифлоксацину перорально і внутрішньовенно) і мавпах (при застосуванні моксифлоксацину перорально), не виявили тератогенної дії моксифлоксацину і його впливу на фертильність. Підвищена частота вад розвитку хребців та ребер спостерігалася у плодів кроликів, але лише у дозі (20 мг/кг внутрішньовенно), що асоціювалося з важкою токсичністю для матері. Виявлено збільшення кількості викиднів у мавп і кролів при застосуванні моксифлоксацину у терапевтичній дозі людини. У щурів відзначалося зменшення маси плода, почастішання випадків викиднів, невелике збільшення тривалості періоду вагітності і збільшення спонтанної активності потомства при застосуванні моксифлоксацину, дозування якого у 63 рази перевищувало максимальну рекомендовану дозу що розрахована на основі мг/кг із концентрацією у плазмі крові в діапазоні терапевтичної дози для людини.

Моксифлоксацин (гідрохлорид) призначаються у поєднанні з іншими протитуберкульозними засобами для лікування туберкульозу, спричиненого Mycobacterium tuberculosis.

Моксифлоксацин (гідрохлорид) показані лише як антимікобактеріальні препарати другої лінії, коли застосування препаратів першої лінії недоцільно через стійкість або непереносимість.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо лікування та рекомендації щодо туберкульозу. Офіційні вказівки, як правило, включають вказівки ВООЗ та місцевих органів охорони здоров'я.

Таблетки Моксифлоксацину (гідрохлорид) протипоказані:

• Пацієнтам з підвищеною чутливістю до моксифлоксацину, інших хінолонів або будь-якої з допоміжних речовин перелічених в розділі «Склад».
• Пацієнтам із захворюваннями / розладами сухожиль в анамнезі, пов'язаними з лікуванням хінолоном.
• Пацієнтам з підвищеним рівнем трансамінази у 5 разів ULN

Як у доклінічних дослідженнях, так і у людей, спостерігалися зміни в електрофізіології серця після впливу моксифлоксацину у формі подовження інтервалу QТ. З огляду безпеки застосування даного препарату, моксифлоксацин протипоказаний пацієнтам із:

• Відомим подовженням інтервалу QT (вродженим або набутим)
• Порушенням електролітів, особливо при некорегованій гіпокаліємії
• Клінічно значущою брадикардією
• Клінічно значущою серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка
• Попередньою історією симптоматичних аритмій

Взаємодії, опосередковані цитохромом Р450

Дослідження in vitro з ізоферментами цитохрому Р450 (CYP) вказують на те, що моксифлоксацин не пригнічує СҮРЗА4, СҮР2D6, СҮР2С9, СҮР2С19 або СҮР1А2, припускаючи, що моксифлоксацин навряд чи може змінити фармакокінетику препаратів, що метаболізуються цими ферментами. Також невідомо, щоб ізоферменти СҮР450 беруть участь у метаболізмі моксифлоксацину. Враховуючи ці результати, метаболічні взаємодії через ферменти цитохрому Р450 малоймовірні.

Клінічні дослідження показали, що відсутні взаємодії при одночасному застосуванні моксифлоксацину 3 ранітидином, пробенецидом, пероральними контрацептивами, препаратами кальцію, морфіном, що вводиться парентерально, теофіліном, циклоспорином або ітраконазолом.

Рифампіцин

При одночасному застосуванні з декількома дозами рифампіцину AUC моксифлоксацину знижується приблизно на 30%. Клінічні наслідки цього невідомі, і при одночасному застосуванні не рекомендується коригувати дозу.

Рифапентин

При одночасному застосуванні з декількома дозами рифапентину AUC моксифлоксацину знижувалася на 17%. Клінічні наслідки цього невідомі, і при одночасному застосуванні коригування дози не рекомендується.

Рифабутин

Немає даних про вплив одночасного прийому на дію моксифлоксацину і рифабутину.

Засоби, що подовжують QТ

Не можна виключати додатковий вплив на подовження інтервалу QT моксифлоксацину та інших засобів, що подовжують інтервал QТ. Цей ефект може призвести до підвищеного ризику шлуночкових аритмій, особливо піруетної тахікардії. Тому моксифлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають будь-який із наступних препаратів (див. також розділ «Особливості щодо застосування»):

• антиаритмічні засоби класу ІА (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід),
• антиаритмічні засоби класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід),
• нейролептики (наприклад, фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд),
• трициклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін, кломіпрамін, доксепін, іміпрамін, нортриптилін)
• деякі антимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин (внутрішньовенний), пентамідин, антималярійні засоби, особливо галофантрин),
• деякі антигістамінні засоби (терфенадин, астемізол, мізоластин),
• інші (наприклад, цизаприд, венкамін в/в, бепридил, діфеманіл).

Засоби, що знижують калій

Моксифлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають ліки, що можуть зменшити рівень калію (наприклад, петльові та тіазидні діуретики, проносні та клізми [високі дози], кортикостероїди, амфотерицин Б) або ліки, які пов'язані з клінічно значущою брадикардією.

Одночасне застосування з кортикостероїдами може також збільшити ризик розвитку розладів сухожиль (див. розділ «Особливості щодо застосування»).

Двовалентні та тривалентні катіони

Утворення хелатів з залізом, алюмінієм та магнієм, можуть пригнічувати всмоктування моксифлоксацину. Прийом препаратів, що містять ці катіони, одночасно або у часовій близькості від прийому моксифлоксацину може зменшити вплив моксифлоксацину на 25-60%. Між введенням препаратів, що містять двовалентні або тривалентні катіони (наприклад, антациди, що містять магній або алюміній, таблетки диданозину, сукральфат та засобів, що містять залізо або цинк), та введенням моксифлоксацину повинен залишатися інтервал не менше 6 годин.

Одночасний прийом деревного вугілля з пероральною дозою моксифлоксацину 400 мг призвів до помітного запобігання всмоктуванню ліків та зниження системної доступності препарату більш ніж на 80%. Отже, одночасне застосування цих двох препаратів не рекомендується (крім випадків передозування, див. також розділ «Передозування»).

Глібенкламід

У дослідженнях, проведених на добровольцях із діабетом, одночасне застосування перорального моксифлоксацину з глібенкламідом призвело до зниження пікових концентрацій глібенкламіду у плазмі крові приблизно на 21%. Однак фармакокінетичні зміни, що спостерігалися для глібенкламіду не призвели до жодних клінічно значущих змін фармакодинамічних показників (глюкоза в крові, інсулін).

Зміни в INR

У пацієнтів повідомлялося про велику кількість випадків, що свідчать про збільшення пероральної антикоагулянтної активності при прийомі антибіотиків, особливо фторхінолонів, макролідів, тетрациклінів, котримоксазолу та деяких цефалоспоринів. Інфекційно-запальні стани, вік та загальний стан пацієнта стають факторами ризику. За цих обставин важко оцінити, інфекція чи антибіотикотерапія спричинила розлад INR (міжнародне нормалізоване співвідношення). Запобіжним заходом буде більш частий контроль INR у пацієнтів, які отримують варфарин або будь-які подібні антикоагулянти.

Не слід застосовувати моксифлоксацин пацієнтами, які мали досвід серйозних побічних реакцій у минулому при застосуванні хінолонів чи фторхінолоновмісних препаратів (див. розділ «Побічні ефекти»). Лікування цих пацієнтів моксифлоксацином повинно здійснюватися лише у випадку відсутності альтернативного лікування та після оцінки користь/ризик. (див. розділ «Протипоказання»).

Подовження інтервалу QTс та потенційні клінічні умови, пов'язані з подовженням QTc.

Показано, що у деяких пацієнтів моксифлоксацин подовжує інтервал QТc на електрокардіограмі. В аналізі ЕКГ, отриманому в рамках програми клінічного випробування, подовження інтервалу QТc з моксифлоксацином становило 6 мс ± 26 мс, 1,4% порівняно з вихідним рівнем. Оскільки жінки, як правило, мають довший базовий інтервал QТc порівняно з чоловіками, вони можуть бути більш чутливими до ліків, що подовжують QТс. Пацієнти літнього віку також можуть бути більш сприйнятливими до лікарських ефектів на інтервал QТ.

Інші лікарські засоби що подовжують інтервал QТ (див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») повинні застосовуватися при гострій необхідності з застереженням пацієнтів щодо вживання моксифлоксацину. Високі дози вживання моксифлоксацину необхідно уникати. ЕКГ та рівень калію у сироватці крові повинні ретельно контролюватися.

Ліки, які можуть знизити рівень калію, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують моксифлоксацин (див. також розділ «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають ліки, пов'язані з клінічно значущою брадикардією (див. також розділ «Протипоказання»).

Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із постійними проаритмічними станами (особливо жінкам та пацієнтам похилого віку), такими як гостра ішемія міокарда або подовження інтервалу QТ, оскільки це може призвести до підвищеного ризику шлуночкових аритмій (включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію) та зупинки серця (див. також розділ «Протипоказання»). Величина подовження інтервалу QT може зростати із збільшенням концентрації препарату. Тому рекомендовану дозу не слід перевищувати.

Якщо під час лікування моксифлоксацином виникають ознаки або симптоми серцевої аритмії, лікування слід припинити та провести ЕКГ.

Тривалі, що сприяють інвалідності та потенційно незворотнім серйозним побічним реакціям

Дуже рідкісні випадки тривалих (тривалі місяцями чи роками), сприяючих інвалідності та потенційно незворотніх серйозних побічних реакцій на ліки, що впливають на різні, іноді на декілька систем організму (опорно-рухова, нервова, психічна та сенсорна) повідомлялися у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від їхнього віку та існуючих факторів ризику. При перших ознаках чи перших симптомах будь-якої серйозної побічної реакції застосування моксифлоксацину слід негайно припинити, і пацієнтам слід порадити звернутися до свого лікаря за порадою.

Гіперчутливість / алергічні реакції

Вже повідомлялося про гіперчутливість та алергічні реакції на фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, після першого прийому. Анафілактичні реакції можуть перерости в шок, що загрожує життю, навіть після першого прийому. У цих випадках застосування моксифлоксацину слід припинити та розпочати відповідне лікування (наприклад, лікування шоку).

Тяжкі реакції печінки

Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, який потенційно може призвести до печінкової недостатності (включаючи летальні випадки) при застосуванні моксифлоксацину (див. розділ «Побічні ефекти»). Пацієнтам слід порадити зв'язатися зі своїм лікарем перед продовженням лікування, якщо такі ознаки та симптоми фульмінантної хвороби печінки розвиваються, як швидкий розвиток астенії, пов'язаної з жовтяницею, потемнінням сечі, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією.

Тестування / дослідження функції печінки слід проводити у випадках, коли спостерігаються ознаки порушення функції печінки.

Пацієнти з уже наявними порушеннями функції печінки

Не рекомендується коригувати дозування при печінковій недостатності легкої, середньої тяжкості або важкої форми. Однак деякі зміни у метаболізмі моксифлоксацину спостерігались у пацієнтів з печінковою недостатністю. Отже, цим пацієнтам моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю.

Серйозні бульозні шкірні реакції

Під час застосування моксифлоксацину повідомлялося про випадки тяжких або небезпечних для життя бульозних шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз або гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP). При появі реакцій на шкірі та/або слизових оболонках пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати лікування.

Пацієнти, схильні до розвитку судом

Відомо, що хінолони можуть викликати судоми. Слід з обережністю призначати їх пацієнтам, які мають порушення з боку ЦНС або інші фактори ризику, що можуть провокувати виникнення судом або знижувати судомний поріг. При появі судом необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів.

Периферична нейропатія

У пацієнтів, які отримували хінолони, повідомлялося про випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводила до виникнення парастезій, гіпестезій, дизестезій або слабкості. Пацієнтам, які перебувають на лікуванні моксифлоксацином, слід порадити повідомити свого лікаря або медичного працівника щодо продовження лікування, якщо розвиваються такі симптоми невропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість для того щоб попередити виникнення незворотних станів.

Психічні реакції

Психічні реакції можуть виникати навіть після першого прийому хінолонів, включаючи моксифлоксацин. У дуже рідкісних випадках депресія або психотичні реакції переростають у суїцидальні думки та поведінку, що загрожують самозбереженню життя людині, наприклад, спроби самогубства. У разі розвитку у пацієнта цих реакцій застосування моксифлоксацину слід припинити та вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати моксифлоксацин пацієнтам з психотичним станом або пацієнтам з психічними захворюваннями в анамнезі.

Діарея, пов'язана з антибіотиками, включаючи коліт

Повідомлялося, що діарея, пов'язана з антибіотиками (AAD), і коліт, пов'язаний з антибіотиками (ААС), включаючи псевдомембранозний коліт і діарею, пов'язану з Clostridium difficile, пов'язані з використанням антибіотиків широкого спектру дії, включаючи моксифлоксацин, і можуть варіюватися за ступенем тяжкості від легкої діареї до коліту з фатальним результатом. Тому важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, у яких під час або після застосування моксифлоксацину розвивається серйозна діарея. При підозрі або підтвердженні ААD або ААС необхідно припинити лікування антибактеріальними засобами, включаючи моксифлоксацин, і негайно почати відповідні терапевтичні заходи. Крім того, слід вжити відповідних заходів інфекційного контролю, щоб знизити ризик розповсюдження. Ліки, що пригнічують перистальтику, протипоказані пацієнтам, у яких розвивається серйозна діарея.

Пацієнти з міастенією гравіс

Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс, оскільки симптоми можуть посилюватися.

Тендиніти, розрив сухожилля

Тендиніти та розрив сухожилля (особливо не лише Ахіллове сухожилля) іноді двусторонні можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами, або фторхінолонами і можуть виникати навіть через декілька місяців після припинення лікування. Ризик тендинітів та розривів сухожилля підвищується особливо у пацієнтів літнього віку, у пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з трансплантацією твердих органів та у тих, хто одночасно отримує кортикостероїди. Тому слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендинітів (болючий набряк або запалення) пацієнтам слід припинити лікування моксифлоксацином та розпочати альтернативне лікування. Слід назначити відповідне лікування вражених кінцівок (наприклад, іммобілізація). Не слід вживати кортикостероїди при виникненні ознак тендинопатії.

Аневризма та дисекція аорти та регургітація / недостатність серцевого клапана

Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та дисекції аорти та регургітація аортального або мітрального клапана або недостатність серцевого клапана після прийому фторхінолонів, особливо у людей старшого віку.

Отже, фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику та після обговорення інших терапевтичних варіантів у пацієнтів із позитивною сімейною історією аневризми або вродженої хвороби серця, або у пацієнтів з діагнозом вже наявної аневризми аорти або дисекції аорти або захворювання серцевих клапанів, або при наявності інших факторів ризику або станів, що призводять до цих станів (наприклад, синдром Марфана, судинний синдром Елерса-Данлоса, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит, атеросклероз).

У разі раптових болів у животі, грудях або спині пацієнтам слід порадити негайно звернутися до лікаря у відділенні невідкладної допомоги. Також пацієнтам слід порадити негайно звернутися до лікаря, якщо у них розвивається гостра задишка, вперше спостерігається підвищене серцебиття або набряк живота або нижніх кінцівок.

Пацієнти з раніше існуючими порушеннями функції нирок

Пацієнти літнього віку з порушеннями функції нирок повинні застосовувати моксифлоксацин з обережністю, якщо вони не можуть підтримувати достатнє споживання рідини, оскільки зневоднення може збільшити ризик ниркової недостатності.

Порушення зору

Якщо зір погіршується або виникає будь-який вплив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога.

Дисглікемія

Як і для всіх фторхінолонів, порушення рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію повідомлялося при застосуванні моксифлоксацину. У пацієнтів, які отримували моксифлоксацин, дисглікемія спостерігались переважно у літніх хворих на цукровий діабет, які одночасно отримували перорально гіпоглікемічні засоби (наприклад, сульфонілсечовину) або інсулін. Хворим на цукровий діабет рекомендується проводити ретельний контроль глюкози в крові.

Профілактика реакцій світлочутливості

Доведено, що хінолони викликають реакції світлочутливості у пацієнтів. Хоча дослідження показують, що моксифлоксацин має менший ризик викликати світлочутливість. Не зважаючи на це пацієнтам слід рекомендувати уникати впливу УФ-опромінення або інтенсивного / сильного сонячного світла під час лікування моксифлоксацином.

Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти із сімейною історією або фактичним дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази схильні до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами. Тому моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю цим пацієнтам.

Педіатрична популяція

Через несприятливий вплив на хрящі молодих тварин (див. розділ «Фармакологічні властивості»), а також через обмежену документацію з безпеки моксифлоксацину слід використовувати тільки для дітей і підлітків з інфекцією М. Tuberculosis, якщо вважається, що користь перевищує ризик і немає альтернативи лікуванню.

Допоміжні речовини

Моксифлоксацин (гідрохлорид) містить невелику кількість лактози.

Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози можуть спостерігатися симптоми непереносимості.

Важливо враховувати вплив допоміжних речовин від усіх ліків, які приймає пацієнт.

Вагітність

Безпека застосування моксифлоксацину під час вагітності жінки не досліджувалась. Моксифлоксацин слід застосовувати під час вагітності лише в тому випадку, якщо користь вважається більшою за ризик, а альтернативні методи лікування відсутні. Оборотні пошкодження суглобів описані у дітей, які приймають деякі хінолони; однак не повідомлялося, що цей ефект спостерігається у плоду, що перебуває під їх впливом. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Потенційний ризик для людини невідомий. Жінкам, що приймають моксифлоксацин слід уникати вагітності. Слід вжити належних заходів контрацепції.

Лактація

Застосування моксифлоксацину під час годування груддю протипоказано. Як і у випадку з іншими хінолонами, було доведено, що моксифлоксацин спричиняє ураження хряща несучих суглобів незрілих тварин. Доклінічні дані свідчать про те, що невелика кількість моксифлоксацину потрапляє у грудне молоко.

Фертильність

Спеціальних досліджень з моксифлоксацином на людях для оцінки впливу на фертильність не проводилось. Дослідження на тваринах не вказують на порушення фертильності (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Дослідження впливу моксифлоксацину на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами не проводилися. Однак фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть спричинити погіршення здатності пацієнта керувати автотранспортом або працювати з механізмами через реакції ЦНС (наприклад, запаморочення; гостра, тимчасова втрата зору, див. розділ «Побічні ефекти») або гостра і короткочасна втрата свідомості (синкопе, див. розділ «Побічні ефекти»). Пацієнтам слід порадити подивитись, як вони реагують на моксифлоксацин перед тим, як керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Дозування

Дорослі, підлітки та діти вагою не менше 30 кг та старше 15 років:

Рекомендована доза становить 400 мг в таблетках один раз на день.

Більша доза може застосовуватися у певних схемах лікування MDR/RR-ТВ. Якщо немає ризику токсичності, висока доза може застосовуватися, якщо рівень антимікробної дії препарату може бути знижений через фармакокінетичні взаємодії, порушення всмоктування або з інших метаболічних причин, або якщо штам має низьку стійкість до фторхінолону.

Рекомендації щодо дозування для лікування високими дозами моксифлоксацину

Рекомендується моніторинг терапевтичних доз препарату, коли доза знаходиться у верхньому та нижньому кінцях діапазону для того щоб мінімізувати несприятливі терапевтичні наслідки надмірного та недостатнього впливу відповідно.

Діти з масою тіла менше 30 кг та молодші 15 років:

Рекомендована добова доза у дітей становить 10-15 мг/кг від маси тіла. Добова доза повинна бути обмеженою до 10 мг/кг у дітей до 6 місяців.

Діти з масою тіла 24-30 кг можуть приймати одну таблетку 400 мг Моксифлоксацину (гідрохлорид) на добу. Дітям з масою тіла менше 24 кг слід застосовувати іншу лікарську форму, наприклад таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, що містять 100 мг моксифлоксацину. Якщо така лікарська форма не доступна, можна приготувати одноразову рецептуру з 400-мг таблетки моксифлоксацину та 10 мл води для отримання таких добових доз:

#Диспергування таблетки у воді може полегшити введення пацієнтам нижчого рівня вагової категорії та уникнути дроблення твердої лікарської форми, хоча біодоступність невизначена (слід переважно використовувати таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, якщо такі є).

*Дітям, які потребують дозу 200 мг, в якості альтернативи можна давати половину таблетки Моксифлоксацину (гідрохлорид), розламуючи таблетку вздовж лінії розламу.

Одноразова рецептура для дітей

Для цього потрібні дві маленькі ємності, питна вода, чайна ложка та шприцоб'ємом 10 мл для перорального застосування з градуюванням 1 мл

Підготовка екстемпоральної рецептури.

Для приготування слід виконати наступні кроки:

1. Одну таблетки 400 мг слід розім'яти в невеликій ємності з 10 мл питної води, обережно перемішуючи.
2. Необхідні порцію суміші (див. таблицю дозування вище) слід набрати за допомогою шприца.
3. Вилучену суміш слід змішати з додатковою рідкою або напівтвердою їжею, щоб замаскувати гіркий смак.
4. Суміш слід одразу дати дитині.
5. Будь-яку невикористану суміш необхідно викинути.

Порушення функції нирок:

Не потрібно коригувати дозування у пацієнтів із порушеннями функції нирок або у пацієнтів, які перебувають на хронічному діалізі, включаючи гемодіаліз та безперервний амбулаторний перитонеальний діаліз (див. розділ «Фармакологічні властивості»).*

Печінкова недостатність:

Не рекомендується коригувати дозування при печінковій недостатності (див. також розділ «Особливості щодо застосування»).

Людям похилого віку

Людям похилого віку корекція дозування не потрібна.

Пропущена доза та блювота після прийому дози

Важливо, щоб пацієнт регулярно приймав препарат відповідно до призначення лікаря. Пропущені дози можуть збільшити ризик резистентності до Моксифлоксацину (гідрохлорид) та зменшити його ефективність.

Пацієнт повинен прийняти пропущену дозу, якщо її потрібно було прийняти менше ніж 12 годин тому. Якщо пройшло більше 12 годин після закінчення часу прийому дози, пацієнт повинен пропустити дозу та прийняти наступну заплановану дозу в звичайний час. Пацієнт не повинен приймати подвійну дозу.

Якщо у пацієнта спостерігалося блювання у продовж 1 години після застосування Моксифлоксацину (гідрохлорид), пацієнту слід прийняти додаткову дозу. Якщо блювання виникло більш ніж через годину після вживання препарату, то пацієнту не потрібно приймати додаткову дозу, а дочекатися часу наступного прийому даного препарату.

Спосіб застосування

Застосовуються перорально

Таблетки Моксифлоксацину (гідрохлорид) слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини та приймають незалежно від їжі.

Симптоми

Одноразові пероральні передозування до 2,8 г не супроводжувались жодними серйозними побічними ефектами.

Терапія

Ніяких спеціальних заходів протидії після випадкового передозування не рекомендується. Слід розпочати загальну симптоматичну терапію. Необхідно провести моніторинг ЕКГ через можливість подовження інтервалу QТ. Одночасний прийом вугілля з моксифлоксацином дозуванням 400 мг перорально зменшить системну доступність препарату більш ніж на 80%. Прийом активованого вугілля, якомога швидше після перорального передозування може запобігти надмірному збільшенню системного впливу моксифлоксацину. Близько 3% і 9% дози моксифлоксацину, а також близько 2% і 4,5% його метаболіту глюкуроніду видаляються шляхом постійного амбулаторного перитонеального діалізу та гемодіалізу відповідно.

Побічні реакції, засновані на клінічних випробуваннях моксифлоксацину по 400 мг (пероральна та послідовна терапія), відсортовані за частотою, перераховані нижче. Слід зазначити, що більшість доступних даних про безпеку моксифлоксацину було отримано від пацієнтів з іншими захворюваннями, крім туберкульозу, під час досліджень тривалістю менше трьох тижнів.

Небажані явища, які, принаймні, можливо пов'язані з лікуванням моксифлоксацином, перелічені нижче залежно від системи органів, класу органів і частоти. Окрім нудоти та діареї, всі побічні реакції спостерігались при частоті нижче 3%.

Частота визначається як: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000 до <1/100), рідко (≥1/ 10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), "невідомо" (не можна оцінити за наявними даними).

* Дуже рідкісні випадки тривалих (до місяців або років) реакцій, викликаючих інвалідність та потенційно незворотні серйозні реакції, що впливають на декілька, іноді множинні, системні класи органів та органів чуття (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов'язані з парестезією, депресія, втома, погіршення пам'яті, розлади сну та погіршення слуху, зору, смаку та нюху), що були повідомлені у зв'язку із застосуванням хінолонів та фторхінолонів у деяких випадках, незалежно від існуючих раніше факторів ризику (див. розділ «Особливості щодо застосування»).

** Випадки аневризми та дисекція аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальний), а також регургітація / недостатність будь-якого серцевого клапана у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Особливості щодо застосування»).

Існують дуже рідкісні випадки таких побічних ефектів, про які повідомлялося після лікування іншими фторхінолонами, які можуть також виникати під час лікування моксифлоксацином: підвищення внутрішньочерепного тиску (включаючи псевдопухлинні мозкові захворювання), гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія, рабдоміоліз, реакції світлочутливості (див. розділ «Особливості щодо застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції на лікарський засіб в постреєстраційний період є важливим. Це дозволяє проводити постійний моніторинг співвідношення користь / ризик лікарського засобу. Просять медичних працівників повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції власнику реєстраційного посвідчення або, якщо такий є, через національний орган системи звітності.

60 місяців: стрип-упаковки Alu-Alu

36 місяців: блістерні упаковки Alu-Alu

60 місяців: блістерна упаковка з алюмінієвої фольги і ПВХ

Зберігати у сухому місці при температурі не вище 30 ⁰ С. Захищати від світла. Зберігати в оригінальній упаковці.

Не визначена

За рецептом.

Алюмінієва блістерна упаковка Alu-Alu з блістерної алюмінієвої фольги та блістерної фольги холодного тиснення. Кожний блістер містить 5 таблеток, по 1 або 20 блістерів упаковані у картонну упаковку разом із листом-вкладишем.

Алюмінієва стрип-упаковка Alu-Alu з простої та друкованої алюмінієвої фольги. Кожний стрип містить 5 таблеток, по 1 або 20 стрипів упаковують у картонну упаковку разом із листом-вкладишем.

Алюмінієва блістерна упаковка Alu-Alu з блістерної алюмінієвої фольги та блістерної фольги холодного тиснення. Кожний блістер містить 7 таблеток, по 10 блістерів упаковані у картонну упаковку разом із листом- вкладишем.

Алюмінієва стрип-упаковка Alu-Alu з простої та друкованої алюмінієвої фольги. Кожний стрип містить 7 таблеток, по 10 стрипів упаковують у картонну упаковку разом з листом-вкладишем.

Алюмінієва блістерна упаковка Alu-Alu з блістерної алюмінієвої фольги та блістерної фольги холодного тиснення. Кожний блістер містить 10 таблеток, по 10 блістерів упаковано у картонну упаковку разом із листом-вкладишем.

Алюмінієва стрип-упаковка Alu-Alu з простої та друкованої алюмінієвої фольги. Кожний стрип містить 10 таблеток, по 10 стрипів упаковують у картонну упаковку разом із листом-вкладишем.

Блістерна упаковка з алюмінієвої фольги і ПВХ. Розмір упаковки: 10х10 таблеток

Macleods Pharmaceuticals Limited

Until II, Plot No. 25-27

Survey No. 366, Premier Industrial Estate Kachigam,

Daman (U.T.)

India

Phone: + 91 0260 2244337

Fax: + 91 0260 2241565

Macleods Pharmaceutials Ltd

Block No. N-2, Village Theda, P.O. Lodhi Majra,

Tehsil Nalagarh, Baddi,

Dist. Solan,

Himachal Pradesh 174 101,

India.

TEL: + 91 01795 661400,

Fax: + 91 01795 661452

Email: [email protected]

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед, Індія

Macleods Pharmaceuticals Limited, India