Пайзина - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

(PYZINA)

діюча речовина: pyrazinamide;

1 таблетка містить піразинаміду 500 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, крохмаль прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, тальк.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки білого кольору з плоскою поверхнею і скошеними краями з написом «PYZINA LUPIN» та лінією розлому з одного боку.

Фармакодинаміка.

Протитуберкульозний засіб II ряду. Піразинамід перетворюється у фармакологічно активну піразиноєву кислоту з участю мікобактеріальних піразинамідаз у кислому середовищі макрофагів. Залежно від концентрації піразинаміду та чутливості мікобактерій туберкульозу проявляє бактеріостатичний або бактерицидний ефект. Активний тільки щодо мікобактерій туберкульозу.

Фармакокінетика.

Швидко та повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Зв’язування з білками плазми крові становить 10–20 %. Максимальна концентрація у крові досягається через 2 години і становить близько 35 мкг/мл у дозі 1,5 г та 66 мкг/мл у дозі 2 г.

Добре проникає в різні органи і тканини, у тому числі у головний мозок. У печінці утворює активний метаболіт – піразиноєву кислоту, яка потім окиснюється, перетворюючись у 5-гідроксипіразиноєву кислоту із втратою мікостатичної дії. Час напіввиведення – 8–10 годин. Виводиться переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації (3 % – у незміненому вигляді, 33 % – у вигляді піразиноєвої кислоти, 36 % – у вигляді інших метаболітів).

Лікування всіх форм туберкульозу (у комбінації з іншими туберкулостатичними препаратами).

Підвищена чутливість до активної речовини, інших інгредієнтів лікарського засобу або до інших близьких за хімічною структурою лікарських засобів (етіонамід, ізоніазид, ніацин); тяжкі порушення функції печінки, гостра подагра, безсимптомна гіперурикемія.

Одночасне застосування піразинаміду та етіонаміду збільшує ризик ураження печінки, особливо у діабетиків. Під час лікування комбінацією цих ліків слід регулярно контролювати функцію печінки. Якщо виникнуть будь-які ознаки порушення функції печінки, лікування такою комбінацією ліків слід припинити.

Піразинамід знижує метаболізм циклоспорину і тим самим зменшує рівень циклоспорину у сироватці крові. У пацієнтів, які лікуються циклоспорином, рівні циклоспорину у сироватці крові слід контролювати від початку терапії піразинамідом і після її припинення.

Піразинамід може зменшувати ефективність препаратів, які застосовуються для лікування подагри, і засобів, які сприяють виведенню сечової кислоти з організму (алопуринол, колхіцин, пробенецид, сульфінпіразон). Це може підвищити рівні сечової кислоти у сироватці крові пацієнтів, які хворіють на подагру і лікуються піразинамідом. Для контролю гіперурикемії може виникнути необхідність змінити дозування цих медикаментів, якщо препарати проти подагри і ліки, які сприяють виведенню сечової кислоти, застосовувати разом із піразинамідом.

Застосування піразинаміду разом із алопуринолом може зменшити метаболізм метаболітів піразинаміду. Метаболізм піразинаміду при цьому суттєво не змінюється.

Зидовудин може значно зменшити рівень піразинаміду у сироватці крові і збільшити ризик анемії.

Піразинамід заважає проведенню тестів Ацетест^® і Кетостикс^®, оскільки він робить колір проби червоно-коричневим.

Піразинамід може заважати визначенню концентрації заліза у сироватці крові за допомогою приладу Феррохем^® II.

Піразинамід можна комбінувати з іншими протитуберкульозними засобами, наприклад з ізоніазидом. Зокрема, при хронічних деструктивних формах рекомендується його поєднувати з рифампіцином (виражений ефект) або етамбутолом (краща переносимість).

При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що блокують канальцеву секрецію, можливе зниження їхнього виведення і посилення токсичних реакцій. Посилює протитуберкульозну дію офлоксацину і ломефлоксацину.

Сумісне застосування піразинаміду та ізоніазиду може зменшити концентрацію ізоніазиду у сироватці крові, особливо у пацієнтів з уповільненим метаболізмом ізоніазиду.

Одночасне застосування піразинаміду і фенітоїну може збільшити концентрацію фенітоїну у сироватці крові і, таким чином, можуть виникнути ознаки інтоксикації фенітоїном. Якщо під час супутнього прийому піразинаміду та фенітоїну мають місце побічні ефекти з боку центральної нервової системи (наприклад, атаксія, гіперрефлексія, ністагм, тремор), то препарати слід відмінити, визначити концентрації фенітоїну у сироватці крові та відповідно коригувати дозу фенітоїну.

Піразинамід може підвищувати ефект гіпоглікемічних лікарських засобів.

При лікуванні препаратом необхідно стежити за функцією печінки, проводити біохімічні проби кожні 2-4 тижні (тимолова проба, визначення білірубіну, дослідження глутаміно-щавлевокислої аміноферази, аланінтрансамілази (АЛТ) і аспартатрансамінази (АСТ) сироватки крові), а також визначення сечової кислоти у крові. При змінах функції печінки слід негайно припинити застосування препарату. Для зменшення токсичної дії піразинаміду слід призначати метіонін, ліпокаїн, глюкозу, вітамін В₁₂.

Піразинамід слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції печінки та тим, які мають підвищений ризик ураження печінки у зв’язку з прийомом гепатотоксичних препаратів та алкоголю. Піразинамід може підсилити токсичну дію алкоголю.

Піразинамід затримує екскрецію уратів нирками, що може проявлятися як гіперурикемія, зазвичай без ознак подагри. Піразинамід слід з обережністю приймати пацієнтам з подагрою в анамнезі.

Піразинамід треба обережно призначати хворим на цукровий діабет через складність підтримувати бажані концентрації цукру в крові.

У хворих на порфірію піразинамід може спричинити гострі напади порфірії.

У пацієнтів з нирковою недостатністю може відбуватися накопичення піразинаміду в організмі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності або годування груддю препарат Пайзина протипоказаний.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування препаратом виникають побічні реакції з боку нервової системи, тому у цей період слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Таблетки приймати цілими, запиваючи водою, у вигляді разової дози після їди. Для розрахунку добової дози завжди слід брати ідеальну масу тіла.

Добова доза для дорослих та дітей віком від 15 років становить 20–30 мг/кг маси тіла на прийом. Препарат приймати 1–3 рази на день залежно від переносимості. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 1,5 г.

Через можливе зниження функції нирок та печінки пацієнтам літнього віку слід застосовувати піразинамід у дозах, близьких до нижньої межі звичайної дози для дорослих, – 15 мг/кг маси тіла на добу.

Звичайна доза піразинаміду для пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок становить від

12 до 20 мг/кг маси тіла на день. Потрібно уникати застосування піразинаміду пацієнтам з кліренсом креатиніну нижче 50 мл/хв.

Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, призначати звичайну дозу для дорослих. Бажано застосовувати за 24 години до початку діалізу.

Якщо пацієнтам із порушеннями функції печінки застосовувати звичайні дози, піразинамід накопичується в організмі, тому таким пацієнтам потрібно застосовувати нижчі дози – 15 мг/кг маси тіла на добу. Необхідно проводити функціональні проби печінки перед початком терапії піразинамідом та кожні 2–4 тижні протягом застосування препарату.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання, переносимості препарату пацієнтом і визначається лікарем (зазвичай 6–8 місяців).

Діти.

Препарат не застосовувати дітям віком до 15 років.

Симптоми: в окремих випадках – порушення функції печінки та підвищення рівня трансаміназ. Ці порушення зникали після відміни препарату.

Також спостерігалися збудження, диспептичні явища, порушення функції печінки, гіперурикемія, посилення проявів інших побічних реакцій.

Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, проведення моніторингу функції печінки та визначення рівня уратів у сироватці крові. Лікування симптоматичне. Важливо, щоб пацієнт вживав багато рідини. Гемодіаліз ефективний.

З боку травного тракту: диспептичні явища, біль в епігастрії, шлунку, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, пептична виразка, металевий присмак у роті.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових трансаміназ, білірубіну, тимолової проби; гепатомегалія; у поодиноких випадках – виникнення гострої атрофії печінки, що залежить від дози; жовтяниця.

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит; у поодиноких випадках – міоглобінурична ниркова недостатність внаслідок рабдоміолізу, дизурія, біль при сечовипусканні.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, порушення сну, підвищена збудливість, депресія; у поодиноких випадках − галюцинації, судоми, сплутаність свідомості, периферична нейропатія, парестезії.

З боку системи крові: тромбоцитопенія, еозинофілія, анемія, сидеробластна анемія, вакуолізація еритроцитів, порфірія, підвищення концентрації сироваткового заліза, гіперкоагуляція, схильність до утворення тромбів, спленомегалія.

З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, неприємні відчуття у ділянці серця, відчуття жару, гіперемія обличчя.

З боку органів дихання: утруднене дихання, задишка, сухий кашель.

З боку кістково-м’язової системи: артралгія, припухлість суглобів, скутість у суглобах, міалгія, рабдоміоліз, подагричні напади.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: гіперемія, шкірні висипи, кропив’янка, свербіж, фотосенсибілізація, акне, токсико-алергічний дерматит.

3 боку імунної системи: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, гарячка; у поодиноких випадках – анафілактичний шок.

Інші: загальна слабкість, нездужання, гіперурикемія, пелагра, гіпертермічний синдром.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 100 або 1000 таблеток у банках.

Люпін Лімітед.

A-28/1, МІДС Індастріал Еріа, Чікалтана, Аурангабад, Махараштра, 431210, Індія, (ІНД).