Піридоксину гідрохлорид - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: піридоксину гідрохлорид;

1 мл розчину містить піридоксину гідрохлориду 50 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або зі злегка жовтуватим відтінком розчин, практично вільний від часток.

Прості препарати вітамінів. Піридоксин. Код АТХ А11Н А02.

Фармакодинаміка.

Піридоксину гідрохлорид (вітамін В₆) міститься в рослинах і органах тварин, особливо в неочищених зернах злакових культур, в овочах, м’ясі, рибі, молоці, печінці тріски і великої рогатої худоби, яєчному жовтку. Досить багато вітаміну В₆ є у дріжджах. Потреба у вітаміні В₆ задовольняється продуктами харчування; частково він синтезується також мікрофлорою кишечнику.

Відіграє важливу роль в обміні речовин, необхідний для нормального функціонування центральної і периферичної нервової системи, бере участь у синтезі нейромедіаторів. У фосфорильованій формі забезпечує процеси декарбоксилювання, переамінування, дезамінування амінокислот, бере участь у синтезі білка, ферментів, гемоглобіну, простагландинів, обміні серотоніну, катехоламінів, глутамінової кислоти, гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), гістаміну, поліпшує використання ненасичених жирних кислот, знижує рівень холестерину і ліпідів у крові, поліпшує скоротність міокарда, сприяє перетворенню фолієвої кислоти в її активну форму, стимулює гемопоез. При атеросклерозі вітамін В₆ поліпшує ліпідний обмін.

Піридоксин при атеросклерозі і цукровому діабеті знижує вміст глікозильованого гемоглобіну, крім того, піридоксин діє як діуретик: допомагає знижувати підвищений артеріальний тиск.

Встановлено, що піридоксин позитивно впливає на вироблення норепінефрину і серотоніну, підвищуючи їх продукування при депресіях, що пов’язано з його участю як кофактора дофа-декарбоксилази в процесі синтезу катехоламінів.

Піридоксин може подовжувати час згортання та пригнічувати агрегацію тромбоцитів, що пояснюється зв’язуванням піридоксальфосфату з фібриногеном і зі специфічними аміногрупами на поверхні тромбоцитів.

Фармакокінетика.

Метаболізується в печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів (піридоксальфосфат і піридоксамінофосфат). Піридоксальфосфат з білками плазми зв’язується на 90 %. Добре проникає в усі тканини. Накопичується переважно в печінці, менше – у м’язах і центральній нервовій системі. Проникає крізь плаценту, екскретується у грудне молоко. Період напіввиведення – 15–20 днів. Виводиться нирками, при внутрішньовенному введенні – з жовчю (2 %), а також у ході гемодіалізу.

Гіпо- та авітаміноз вітаміну В₆. Комплексне лікування токсикозу вагітних, атеросклерозу, анемій (у тому числі сидеробластної), лейкопеній, хвороб нервової системи (радикуліти, неврити, невралгії, паркінсонізм, хвороба Літтла), депресії інволюційного віку, себореєподібного та несеборейного дерматиту, оперізувального лишаю, нейродерміту, псоріазу, ексудативного діатезу, при виведенні із запою і синдромі похмілля. Призначають також при повітряній та морській хворобах, хворобі Меньєра. Піридоксину гідрохлорид попереджує або зменшує токсичні ефекти (особливо поліневрити) при лікуванні протитуберкульозними препаратами. Лікування піридоксинзалежних судом.

Гіперчутливість до компонентів препарату. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (у зв’язку з можливим підвищенням кислотності шлункового соку); захворювання печінки, що перебігають з тяжкою функціональною недостатністю; ішемічна хвороба серця.

Діуретики – при комбінованому застосуванні з піридоксином посилюється дія діуретиків.

Гормональні контрацептиви, циклосерин, пеніциламін, ізоніазид, гідралазину сульфат, етіонамід, імунодепресанти – при комбінованому застосуванні з піридоксином послаблюється ефект останнього.

Снодійні та седативні засоби – при комбінованому застосуванні з піридоксином знижується снодійний ефект.

Протипаркінсонічні засоби – при комбінованому застосуванні з піридоксином зменшується ефективність засобів для лікування хвороби Паркінсона.

Фенітоїн – при комбінованому застосуванні з піридоксином послаблюється дія фенітоїну.

Кортикостероїди – при комбінованому застосуванні з піридоксином зменшується кількість вітаміну В₆ в організмі.

Глутамінова кислота, аспаркам – при комбінованому застосуванні з піридоксином підвищується стійкість до гіпоксії.

Серцеві глікозиди – при комбінованому застосуванні з піридоксином підвищується синтез скорочувальних білків у міокарді.

Трициклічні антидепресанти – при комбінованому застосуванні з піридоксином останній усуває побічні ефекти трициклічних антидепресантів, пов’язані з їхньою антихолінергічною активністю (сухість у роті, затримка сечі).

Препарати левоміцетину резорбтивної дії – при комбінованому застосуванні з піридоксином останній попереджає офтальмологічні ускладнення, що виникають при тривалому застосуванні препаратів левоміцетину резорбтивної дії (синтоміцину, хлорамфеніколу).

Застосовувати з обережністю пацієнтам із виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі (через можливе підвищення кислотності шлункового соку), при функціональній недостатності печінки (піридоксин у великих дозах може погіршувати її функцію).

Обмін піридоксину порушується при регулярному вживанні алкоголю.

Може призвести до хибнопозитивної проби на уробіліноген із використанням реактиву Ерліха.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат призначають у період вагітності при токсикозі вагітних і при блюванні у вагітних. У разі призначення препарату в період годування груддю можливе пригнічення лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі зі складними механізмами у зв’язку з можливістю розвитку побічних ефектів з боку нервової системи.

Піридоксину гідрохлорид вводять внутрішньом’язово, внутрішньовенно або підшкірно у випадках, коли пероральний прийом неможливий.

Курс лікування індивідуальний і визначається типом і тяжкістю захворювання.

Розчин готують безпосередньо перед застосуванням – разову дозу препарату розводять у 1–2 мл води для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду.

Дорослі.

Гіповітаміноз В₆: препарат призначають у добовій дозі 50–100 мг (1–2 мл) за 1–2 введення. Курс лікування – 3–4 тижні.

Сидеробластна анемія: препарат призначають внутрішньом’язово у добовій дозі 100 мг (2 мл) 2 рази на тиждень. Одночасно рекомендується приймати фолієву кислоту, рибофлавін, вітамін В₁₂). 

Депресії інволюційного віку: препарат призначають внутрішньом’язово у дозі 200 мг (4 мл) на добу. Курс лікування – 20–25 ін’єкцій.

Застосування препаратів групи ізоніазиду: препарат призначають у добовій дозі 5–10 мг (0,1 – 0,2 мл) протягом усього курсу лікування ізоніазидом.

Передозування препаратів групи ізоніазиду: на кожен 1 г передозованого препарату вводять внутрішньовенно 1 г (20 мл) піридоксину зі швидкістю 0,5 г/хв. При передозуванні ізоніазиду понад 10 г піридоксин вводять внутрішньовенно в дозі 4 г (80 мл), а потім внутрішньом’язово – по 1 г (20 мл) препарату кожні 30 хвилин. Загальна добова доза – 70–350 мг/кг.

Токсикоз вагітних: препарат призначають внутрішньом’язово у дозі 50 мг (1 мл) на добу. Курс лікування – 10–20 ін’єкцій.

Піридоксинзалежна анемія (макроцитарна, гіпохромна з підвищенням рівня заліза у плазмі крові): препарат призначають у добовій дозі 50–200 мг (1–4 мл). Курс лікування – 1–2 місяці. У разі відсутності ефекту переходять на інший вид терапії.

Піридоксинзалежний синдром, включаючи піридоксинзалежні судоми: препарат призначають внутрішньовенно або внутрішньом’язово у дозі 50–500 мг (1–10 мл) на добу. Внутрішньовенно вводять зі швидкістю 50 мг/хв. Курс лікування – 3–4 тижні.

Паркінсонізм: препарат призначають внутрішньом’язово у дозі 100 мг (2 мл) на добу. Курс лікування – 20–25 днів. Через 2–3 місяці – повторний курс. За іншою схемою лікування:

препарат призначають внутрішньом’язово у початковій добовій дозі 50–100 мг (1–2 мл), а потім щоденно дозу збільшують на 50 мг (1 мл) і доводять до 300–400 мг (6–8 мл) на добу одноразово. Лікування здійснюється курсами в 12–15 днів.

Інші показання: препарат призначають у добовій дозі 50–100 мг (1–2 мл) за 1–2 введення.

Діти.

Гіповітаміноз В₆: дозу препарату лікар призначає індивідуально з розрахунку 1–2 мг/кг маси тіла на добу. Курс лікування – 2 тижні.

Піридоксинзалежні судоми: препарат призначають внутрішньом’язово або внутрішньовенно струминно у дозі 50–100 мг (1–2 мл) на добу. Внутрішньовенно вводять зі швидкістю 50 мг/хв. Максимальні дози для дітей не встановлені.

Передозування препаратів групи ізоніазиду: на кожен 1 г передозованого препарату вводять внутрішньовенно 1 г (20 мл) піридоксину. Якщо доза ізоніазиду невідома, піридоксин вводять із розрахунку 70 мг/кг маси тіла. Максимальна доза – 5 г (100 мл).

Діти.

Препарат застосовують у педіатричній практиці. Вводять внутрішньом’язово та внутрішньовенно. Дози та режим введення залежать від патології (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Симптоми: посилення побічних ефектів; порушення обміну білків, вуглеводів та ліпідів; дегенеративні зміни у центральній нервовій системі (периферична нейропатія) та паренхіматозних органах (порушення процесів обміну, пов’язані зі значним зниженням активності нікотинамідних коферментів НАД і НАДФ та дефіцитом нікотинової кислоти). Симптоми периферичної нейропатії: гіперпарестезії, парестезії, м’язова слабкість. Можливі сенсорні нейропатії з прогресуючим порушенням ходи, відчуттям оніміння та поколювання у ногах та руках, часткове облисіння, зниження опірності організму до інфекцій, зниження активності протизгортальної системи крові. При тривалому застосуванні у великих дозах розвивається гіпервітаміноз В₆, який характеризується різким зниженням вмісту білка у м’язовій тканині та внутрішніх органах. На ранніх стадіях гіпервітамінозу В₆ можуть з’явитися висипи на шкірі, запаморочення, судоми. При відміні препарату ці симптоми зникають.

Лікування: відміна препарату; симптоматичне лікування.

При застосуванні піридоксину гідрохлориду можливі такі побічні реакції:

з боку серцево-судинної системи: тахікардія, біль у ділянці серця;

з боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, збудження, порушення координації, парестезії, оніміння в кінцівках, поява відчуття стискання в кінцівках – симптом «панчіх і рукавичок», втрата свідомості і розвиток судом при швидкому внутрішньовенному введенні;

з боку дихальної системи: утруднене дихання;

з боку травного тракту: нудота, біль в епігастральній ділянці, печія, підвищення шлункової секреції;

з боку обміну речовин, метаболізму: зниження рівня фолієвої кислоти;

з боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, кропив’янку, висипання, свербіж, гіперемію шкіри, дерматит, набряк Квінке, фотосенсибілізацію;

з боку репродуктивної системи та молочних залоз: пригнічення лактації в лактогенний період (іноді використовують для лікувального ефекту);

порушення у місці введення: зміни у місці введення, включаючи гіперемію, свербіж, печіння в місці ін’єкцій;

загальні порушення: слабкість, гарячка.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Не можна змішувати розчин піридоксину в одному шприці з розчином тіаміну (вітамін В₁), розчином ціанокобаламіну (вітамін В₁₂), лужними розчинами, солями заліза та розчинами окисників. Ін’єкції піридоксину бажано робити не раніше ніж через 12 годин після ін’єкції тіаміну.

Не рекомендується змішувати в одній інфузійній системі або в одному шприці з такими лікарськими засобами: адреноміметиками, ампіциліну натрієвою сіллю, амфотерицином В, аскорбіновою кислотою, іншими вітамінами групи В, фітоменаіоном, дипіридамолом, оксиферискорбоном натрію, похідними фенотіазину (хлорпромазин), фуросемідом, етамзилатом, еуфіліном.

По 1 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері з плівки, 1 або 2 блістери у пачці.

По 1 мл в ампулі; по 10 ампул у пачці з картону з картонними перегородками.

За рецептом.

АТ «Лубнифарм».

Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.