Сертакок - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: сертралін;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 55,95 мг або 111,9 мг сертраліну гідрохлориду, що еквівалентно 50 мг або 100 мг сертраліну;

допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза РН101, натрію крохмальгліколят (тип А), гідроксипропілцелюлоза, кальцію гідрофосфат, магнію стеарат;

покриття таблетки:

для таблеток 50 мг – Opadry II Orange 85F93265 (полівініловий спирт частково гідролізований, титану діоксид (Е 171), макрогол/ПЕГ, тальк, заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид червоний (Е172));

для таблеток 100 мг – Opadry II 85F18422 White (полівініловий спирт частково гідролізований, титану діоксид (Е 171), макрогол/ПЕГ, тальк).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 50 мг – довгасті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, помаранчевого кольору, розміром приблизно 10 x 5 мм, з рискою з обох боків.

таблетки 100 мг – довгасті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, розміром приблизно 12 x 6 мм.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну. Код АТХ N06А В06.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Сертралін є потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну in vitro, яке в організмі тварин призводить до потенціювання ефектів 5-НТ. Сертралін має лише дуже слабкий вплив на процеси зворотного нейронального захоплення норадреналіну та допаміну. У клінічних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. Сертралін не проявляв стимулювальної, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах. У контрольованих дослідженнях з участю здорових добровольців сертралін не проявляв седативної дії та не впливав на психомоторні функції. Завдяки властивому йому селективному інгібуванню захоплення 5-НТ, сертралін не підвищує катехоламінергічну активність. Засіб не виявляє афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних рецепторів, а також до рецепторів γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) і бензодіазепінових рецепторів. Тривале застосування сертраліну у тварин асоціювалося зі зменшенням кількості норадреналінових рецепторів мозку, що спостерігається і при застосуванні інших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів.

Сертралін не спричиняє розвитку медикаментозного зловживання. У плацебоконтрольованому подвійно сліпому рандомізованому дослідженні, де порівнювали потенціал зловживання сертраліном, алпразоламом та d-амфетаміном у людей, сертралін не спричиняв позитивних суб’єктивних ефектів, що свідчили б про потенціал до зловживання. Навпаки, учасники дослідження, які приймали як алпразолам, так і d-амфетамін, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, мали значно вищі показники схильності до зловживання, ейфорії та потенційної медикаментозної залежності. Сертралін не спричиняв стимулювального ефекту та відчуття тривожності, що асоціювалися з прийомом d‑амфетаміну, або седативної дії та психомоторних порушень, що асоціювалися з прийомом алпразоламу. Сертралін не викликав позитивної стимулювальної реакції у макак виду резус, навчених самостійно приймати кокаїн, а також не проявив властивостей розпізнавального стимулу щодо d-амфетаміну або пентобарбіталу.

Клінічна ефективність та безпечність

Великий депресивний розлад. Проводили дослідження з участю амбулаторних пацієнтів з депресією, у яких відзначалася відповідь на терапію до завершення початкової 8-тижневої відкритої фази терапії сертраліном у дозі 50–200 мг/добу. Ці пацієнти (n = 295) були рандомізовані у групи або для продовження прийому сертраліну у дозі 50–200 мг/добу, або для прийому плацебо протягом 44 тижнів відповідно у межах подвійно сліпого дослідження. Частота рецидивів у групі пацієнтів, які приймали сертралін, була статистично значущо нижчою порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо. Середня доза в учасників, які завершили участь у дослідженні, становила 70 мг/добу. Відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію (що визначалися як пацієнти, в яких не спостерігався рецидив), у групах прийому сертраліну і плацебо становив 83,4 % і 60,8 % відповідно.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Об’єднані дані загальної кількості пацієнтів із ПТСР, які брали участь у 3 дослідженнях, свідчать про нижчий відсоток відповіді на терапію серед чоловіків порівняно з жінками. У двох клінічних дослідженнях у загальній популяції з позитивними результатами відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію, серед жінок і чоловіків у групах пацієнтів, які приймали сертралін, був подібним порівняно з плацебо (жінки: 57,2 % порівняно з 34,5 %; чоловіки: 53,9 % порівняно з 38,2 %). Загальна кількість пацієнтів у дослідженнях становила 614 осіб, з яких 184 — чоловіки та 430 — жінки, при цьому результати у жінок були більш постійними, а у чоловіків на початковому рівні спостерігалися інші змінні параметри (більше зловживання речовинами, більша тривалість захворювання, причина травми тощо), що корелювали з меншою ефективністю лікарського засобу. Електрофізіологія серця. У ґрунтовному дослідженні інтервалу QTc у рівноважному стані за умови надтерапевтичних експозицій у здорових добровольців (які отримували дозу 400 мг/добу, що вдвічі перевищувала максимальну рекомендовану добову дозу) верхня межа двостороннього 90 % ДІ [довірчого інтервалу] для відповідної за часом середньої різниці QTcF між сертраліном і плацебо, отриманої методом найменших квадратів (11,666 мс), перевищувала попередньо встановлене граничне значення 10 мс у часовій точці через 4 години після застосування лікарського засобу. Аналіз залежності відповіді від експозиції вказував на слабкий позитивний зв’язок між QTcF і концентрацією сертраліну у плазмі крові [0,036 мс/(нг/мл); p < 0,0001]. З огляду на модель залежності відповіді від експозиції граничне значення клінічно значущого подовження інтервалу QTcF (тобто більше 10 мс для спрогнозованого 90 % ДІ) було більше щонайменше в 2,6 раза, ніж при середній C_max (86 нг/мл) після застосування найвищої рекомендованої дози сертраліну (200 мг/добу) (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції» і «Передозування»).

Обсесивно-компульсивний розлад у пацієнтів дитячого віку. Безпеку та ефективність сертраліну (50–200 мг/добу) вивчали при лікуванні дітей (6–12 років) і підлітків (13–17 років), які не мали депресії та перебували на амбулаторному лікуванні з приводу обсесивно-компульсивного розладу (ОКР). Через 1 тиждень початкового періоду разового сліпого прийому плацебо пацієнтів рандомізували у групи прийому сертраліну або плацебо протягом 12 тижнів із гнучким дозуванням лікарського засобу. Діти (віком 6–12 років) розпочинали застосування лікарського засобу з дози 25 мг. У пацієнтів, які були рандомізовані у групу прийому сертраліну, спостерігалося значно більше покращання, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, відповідно до оцінки за Дитячою обсесивно-компульсивною шкалою Єля — Брауна [CY-BOCS] (p = 0,005), Загальною обсесивно-компульсивною шкалою Національного інституту психічного здоров’я, США [NIMH] (p = 0,019) та шкалою «Загальна клінічна оцінка — покращення» (p = 0,002). Крім того, у пацієнтів у групі прийому сертраліну порівняно з групою прийому плацебо спостерігалася тенденція до більшого покращення за шкалою «Загальна клінічна оцінка — тяжкість захворювання» (p = 0,089). Середня кількість балів за шкалою CY-BOCS на початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем у групі пацієнтів, які отримували плацебо, становили 22,25 ± 6,15 і –3,4 ± 0,82 відповідно, у той час як у групі пацієнтів, які отримували сертралін, середня кількість балів на початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем становили 23,36 ± 4,56 і –6,8 ± 0,87 відповідно. У ретроспективному аналізі відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію та визначалися як пацієнти зі зниженням на 25 % (чи більше) кількості балів за шкалою CY-BOCS (первинний параметр ефективності) від показників початкового рівня до кінцевої точки, становив 53 % у групі прийому сертраліну порівняно з 37 % у групі плацебо (р = 0,03). Даних довгострокових клінічних досліджень щодо ефективності застосування лікарського засобу педіатричним пацієнтам немає. Педіатричні пацієнти. Дані про застосування сертраліну дітям віком до 6 років відсутні. Було проведено обсерваційне постмаркетингове дослідження безпеки SPRITES з участю 941 пацієнта віком від 6 до 16 років, в якому оцінювалася довготривала безпека терапії сертраліном (із психотерапією і без неї) порівняно із психотерапією стосовно когнітивного, емоційного, фізичного та пубертатного дозрівання, тривалістю до 3 років. Це дослідження проводилося в умовах клінічної практики у дітей та підлітків з первинними діагнозами обсесивно-компульсивного розладу, депресії або інших тривожних розладів. Оцінювання включало когнітивні функції (за тестом Trails B та когнітивним індексом BRIEF), регуляцію поведінки та емоцій (за індексом поведінкової регуляції BRIEF), а також фізичне і пубертатне дозрівання (за показниками зросту, ваги, індексу маси тіла (ІМТ) та стадіями Таннера). Сертралін затверджений для застосування у педіатричній практиці лише для пацієнтів віком від 6 років з ОКР (див. розділ «Показання»). Стандартизація кожного первинного показника на основі статево-вікових норм показала, що загальні результати відповідали нормальному розвитку. Не спостерігалося статистично значущих відмінностей від початкових показників, за винятком показника маси тіла. Виявлені у порівняльних аналізах статистично значущі зміни показника маси тіла не були, однак, клінічно значущими.

Фармакокінетика

Абсорбція

У разі перорального прийому сертраліну у дозі 50–200 мг 1 раз на добу протягом 14 днів максимальна концентрація лікарського засобу в плазмі крові досягалася через 4,5–8,4 години після введення. Їжа суттєво не змінює біодоступність сертраліну у таблетках.

Розподіл

Приблизно 98 % циркулюючого сертраліну зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація

Сертралін зазнає інтенсивного пресистемного метаболізму («ефект першого проходження») у печінці. Базуючись на даних клінічних досліджень та досліджень in vitro, можна зробити висновок, що сертралін метаболізується багатьма шляхами, зокрема з участю ферментів CYP3A4, CYP2C19 та CYP2B6 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Сертралін та його основний метаболіт дезметилсертралін також є субстратами Р-глікопротеїну в умовах in vitro.

Елімінація

Середній період напіввиведення сертраліну становить приблизно 26 годин (у діапазоні від 22 до 36 годин). Через тривалий термінальний період напіввиведення спостерігається кумуляція лікарського засобу (зі збільшенням його рівня приблизно вдвічі) до досягнення рівноважних концентрацій, які досягаються через 1 тиждень після застосування лікарського засобу 1 раз на добу. Період напіввиведення N-дезметилсертраліну становить 62–104 години. Сертралін та N‑дезметилсертралін інтенсивно метаболізуються в організмі людини, їх кінцеві метаболіти виводяться з калом та сечею в однакових кількостях. Тільки дуже незначна частина (<0,2 %) сертраліну виводиться з сечею у незміненому вигляді.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика сертраліну у діапазоні доз від 50 до 200 мг є дозозалежною. Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Діти з ОКР. Фармакокінетику сертраліну вивчали у 29 дітей віком 6–12 років та у 32 підлітків віком 13–17 років. Для цих пацієнтів поступово збільшували дозу шляхом її титрування до добової дози 200 мг протягом 32 днів, починаючи з дози або 25 мг, або 50 мг. При застосуванні лікарського засобу у дозах 25 мг та 50 мг переносність була однаковою. У рівноважному стані після застосування у дозі 200 мг концентрації сертраліну у плазмі крові у групі дітей віком 6–12 років були приблизно на 35 % вищі порівняно з такими у групі пацієнтів віком 13–17 років і на 21 % вищі порівняно з референтною групою дорослих. Не спостерігалося значущих відмінностей між показниками кліренсу у хлопчиків і дівчаток. Отже, для застосування лікарського засобу дітям, особливо з низькою масою тіла, рекомендується розпочинати з низької дози з подальшим її поступовим підвищенням шляхом титрування з кроком у 25 мг. Підліткам можна застосовувати такі ж дози, що й дорослим.

Підлітки та пацієнти літнього віку. Фармакокінетичний профіль сертраліну у підлітків та в осіб літнього віку значуще не відрізняється від такого у дорослих віком 18–65 років. Порушення функцій печінки. У пацієнтів з ушкодженням печінки період напіввиведення сертраліну подовжується і площа під фармакокінетичною кривою (AUC) збільшується втричі (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»). Порушення функцій нирок. У пацієнтів із порушенням функції нирок помірного або тяжкого ступеня не відзначалося значущої кумуляції сертраліну.

Фармакогеноміка. В осіб із повільним метаболізмом CYP2C19 рівні сертраліну у плазмі крові були приблизно на 50 % вищі порівняно з особами зі швидким метаболізмом CYP2C19. Клінічне значення цього явища не з’ясоване, тому потрібно титрувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта.

Сертралін показаний для лікування таких розладів:

• великі депресивні епізоди. Також застосовувати для запобігання рецидиву великих депресивних епізодів;
• панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії;
• обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей 6–17 років;
• соціальний тривожний розлад;
• посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад».

Протипоказане одночасне застосування сертраліну з необоротними інгібіторами моноаміноксидази (МАО) через ризик розвитку серотонінового синдрому з такими проявами, як збудження, тремор та гіпертермія. Розпочинати терапію сертраліном не можна щонайменше протягом 14 днів після припинення курсу лікування необоротним інгібітором МАО. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії необоротним інгібітором МАО.

Протипоказане одночасне застосування сертраліну і пімозиду (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Необоротні інгібітори МАО (наприклад селегілін). Протипоказано застосування сертраліну разом з необоротними інгібіторами МАО, такими як селегілін. Терапію сертраліном можна розпочинати не раніше ніж через 14 днів після припинення курсу лікування необоротними інгібіторами МАО. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії необоротними інгібіторами МАО (див. розділ «Протипоказання»). Селективні оборотні інгібітори МАО-А (моклобемід). У зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому не слід застосовувати сертралін у комбінації із селективними оборотними інгібіторами МАО, такими як моклобемід. Після припинення застосування оборотного інгібітора МАО період до початку терапії сертраліном може бути менше 14 днів. Перед початком терапії оборотним інгібітором МАО рекомендується припинити застосування сертраліну щонайменше за 7 днів (див. розділ «Протипоказання»).

Неселективні оборотні інгібітори МАО (лінезолід). Антибіотик лінезолід є слабким неселективним оборотним інгібітором МАО, і його не слід застосовувати пацієнтам, які приймають сертралін (див. розділ «Протипоказання»).

Були зареєстровані тяжкі побічні реакції у пацієнтів, які нещодавно припинили прийом інгібіторів МАО (наприклад метиленовий синій) і розпочали прийом сертраліну або які припинили терапію сертраліном незадовго до початку застосування інгібіторів МАО. Зокрема, відзначалися такі реакції: тремор, міоклонія, посилене потовиділення, нудота, блювання, припливи, запаморочення та гіпертермія з проявами, що нагадували нейролептичний злоякісний синдром, судоми і летальний наслідок.

Пімозид

У дослідженні з однократним прийомом низької дози пімозиду (2 мг) спостерігалося збільшення рівнів пімозиду приблизно на 35 %. Це підвищення рівнів не асоціювалося з жодними змінами показників ЕКГ. Хоча механізм цієї взаємодії невідомий, одночасне застосування сертраліну і пімозиду протипоказане у зв’язку з вузьким терапевтичним індексом пімозиду (див. розділ «Протипоказання»).

Анестетики

Не слід застосовувати цей лікарський засіб одночасно з анестетиком суксаметонієм. Лікарські засоби для лікування депресії

Не слід застосовувати сертралін одночасно з лікарськими засобами для лікування депресії, такими як амітриптилін, нортриптилін, нефадозон, флуоксетин, флувоксамін.

Лікарські засоби для лікування шизофренії

Сертралін не слід застосовувати одночасно з препаратами для лікування шизофренії та інших психічних розладів (такими як перфеназин, левомепромазин та оланзапін).

Лікарські засоби від болю/артриту

Сертралін не слід застосовувати одночасно з лікарськими засобами для лікування болю/артриту (наприклад, метамізол, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) такі як ібупрофен, аспірин).

Препарати для лікування надлишку шлункової кислоти, виразки та печії

Сертралін не слід одночасно застосовувати з препаратами для лікування надлишку шлункової кислоти, виразки та печії (циметидин, омепразол, лансопразол, пантопразол, рабепразол). Препарати для лікування цукрового діабету

Сертралін не слід застосовувати одночасно з препаратами для лікування діабету, такими як толбутамід.

Седативні лікарські засоби

Сертралін не слід застосовувати одночасно із седативними лікарськими засобами, такими як діазепам.

Препарати для лікування бактеріальних інфекцій

Сертралін не слід застосовувати одночасно з препаратами для лікування бактеріальних інфекцій, такими як рифампіцин, кларитроміцин, телітроміцин, еритроміцин.

Препарати для лікування ВІЛ/СНІД та гепатиту С

Сертралін не слід застосовувати одночасно з препаратами для лікування ВІЛ/СНІД та гепатиту С, такими як інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, телапревір).

Лікарські засоби для запобігання нудоті та блюванню

Сертралін не слід застосовувати одночасно з лікарськими засобами для запобігання нудоті та блюванню після операції або хіміотерапії (наприклад, апрепітант).

Одночасне застосування не рекомендується

Засоби, які пригнічують центральну нервову систему, алкоголь

Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг на добу не потенціювало вплив алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу чи фенітоїну на когнітивні та психомоторні функції у здорових учасників дослідження, однак одночасне застосування сертраліну з алкоголем не рекомендується.

Інші серотонінергічні лікарські засоби

Див. розділ «Особливості застосування».

Рекомендується з обережністю призначати сертралін з опіоїдами (такими як фентаніл, що застосовується переважно під час загального наркозу та в терапії хронічного болю, трамадол) та іншими серотонінергічними засобами (зокрема з іншими серотонінергічними антидепресантами, амфетамінами та триптанами).

Одночасне застосування потребує особливих запобіжних заходів

Лікарські засоби, які подовжують інтервал QT

Ризик подовження інтервалу QTc та/або шлуночкових аритмій (наприклад шлуночкової тахікардії типу «пірует») може підвищуватися у разі одночасного застосування з іншими засобами, які подовжують інтервал QTc (наприклад деякі антипсихотичні засоби та антибіотики) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Літій

У плацебоконтрольованому дослідженні у здорових добровольців одночасний прийом сертраліну й літію значущо не змінював фармакокінетику літію, однак призводив до посилення тремору порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. При одночасному застосуванні сертраліну й літію слід забезпечити належний контроль стану пацієнта.

Фенітоїн

Результати плацебоконтрольованого дослідження з участю здорових добровольців свідчать про те, що тривалий прийом сертраліну у дозі 200 мг/добу не призводить до клінічно важливого інгібування метаболізму фенітоїну. Однак дані звітів про деякі випадки свідчать про високі експозиції фенітоїну у пацієнтів, які приймають сертралін. Рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові протягом початкового етапу терапії сертраліном із відповідними корекціями дози фенітоїну. Крім того, одночасне застосування лікарського засобу з фенітоїном, відомим індуктором CYP3A4, може призвести до зниження концентрації сертраліну у плазмі крові.

Метамізол

Одночасне застосування сертраліну з метамізолом, який є індуктором метаболічних ферментів, зокрема CYP2B6 і CYP3A4, може призвести до зниження концентрації сертраліну в плазмі з потенційним зниженням клінічної ефективності. Тому рекомендується бути обережним у разі одночасного застосування метамізолу й сертраліну; слід контролювати клінічну відповідь та/або рівні лікарського засобу в міру потреби.

Триптани

Протягом періоду післяреєстраційного нагляду надходили поодинокі повідомлення про випадки розвитку слабкості, гіперрефлексії, порушення координації, відчуття збентеження, тривожності та збудження після одночасного застосування сертраліну й суматриптану. Симптоми серотонінергічного синдрому можуть також розвиватися при застосуванні інших лікарських засобів цього ж класу (триптанів). Якщо одночасне лікування сертраліном і триптанами є необхідним з клінічного погляду, рекомендовано забезпечити відповідний нагляд за пацієнтом (див. розділ «Особливості застосування»).

Варфарин

Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг/добу і варфарину призводило до незначного, але статистично значущого збільшення протромбінового часу, що може у деяких рідкісних випадках призвести до зміни міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому слід ретельно контролювати показник протромбінового часу на початку лікування сертраліном та після його припинення.

Інші лікарські засоби: дигоксин, атенолол, циметидин

Одночасне застосування з циметидином призводило до суттєвого зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цих змін не з’ясоване. Сертралін не впливав на бета-адреноблокувальні властивості атенололу. При одночасному застосуванні сертраліну у дозі 200 мг/добу і дигоксину не було виявлено ніякої взаємодії.

Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів

Може підвищуватися ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад із нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), ацетилсаліциловою кислотою і тиклопідином), або з іншими лікарськими засобами, що збільшують ризик кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

Блокатори нервово-м’язової передачі

СІЗЗС можуть зменшувати активність холінестерази у плазмі крові, що призводить до подовження блокування нервово-м’язової передачі мівакурієм або іншими блокаторами нервово-м’язової передачі.

Засоби, що метаболізуються з участю цитохрому Р450

Сертралін може діяти як слабкий або помірний інгібітор ізоферменту СYР2D6. Тривалий прийом сертраліну у дозі 50 мг/добу призводив до помірного підвищення (у середньому на 23–37 %) рівноважних концентрацій дезипраміну у плазмі крові (показник активності ізоферменту СYР2D6). Клінічно значущі взаємодії можуть відбуватися з іншими субстратами СYР2D6 з вузькими терапевтичними діапазонами, такими як протиаритмічні засоби класу 1С, зокрема пропафенон і флекаїнід, трициклічні антидепресанти і типові антипсихотичні засоби, особливо на тлі застосування сертраліну у вищих дозах. Сертралін не виступає клінічно значущим інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19 та CYP1A2. Це підтверджується результатами досліджень взаємодії лікарських засобів in vivo із застосуванням субстратів CYP3A4 (ендогенного кортизолу, карбамазепіну, терфенадину, алпразоламу), субстрату CYP2C19 (діазепаму) і субстратів CYP2C9 (толбутаміду, глібенкламіду і фенітоїну). Результати досліджень in vitro свідчать про те, що сертралін має дуже малий потенціал інгібування СYР1А2 або не має його взагалі. Щоденний прийом трьох склянок грейпфрутового соку призводив до підвищення плазмових рівнів сертраліну майже на 100 % у перехресному дослідженні у 8 здорових осіб японської національності. Тому слід уникати прийому грейпфрутового соку під час застосування сертраліну (див. розділ «Особливості застосування»). Виходячи з результатів дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком, не можна виключити навіть значно більшого підвищення експозиції сертраліну у разі одночасного застосування з потужними інгібіторами ферменту CYP3A4, наприклад з інгібіторами протеаз, кетоконазолом, ітраконазолом, позаконазолом, вориконазолом, флуконазолом, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном. Це також стосується помірних інгібіторів CYP3A4, наприклад апрепітанту, еритроміцину, флуконазолу, верапамілу та дилтіазему. Слід уникати прийому потужних інгібіторів CYP3A4 під час терапії сертраліном. Не слід застосовувати одночасно з лікарськими засобами для лікування підвищеного артеріального тиску, болю в грудях, а також регуляції частоти та ритму серця (такими як флекаїнід та пропафенон). Не можна виключити можливість зниження рівнів сертраліну у плазмі крові під впливом інших індукторів ферменту CYP3A4, наприклад фенобарбіталу, карбамазепіну, препаратів звіробою та рифампіцину. В осіб з повільним метаболізмом CYP2C19 плазмові рівні сертраліну підвищуються приблизно на 50 % порівняно з особами зі швидким метаболізмом CYP2C19 (див. розділ «Фармакокінетика»). Не можна виключити можливість лікарської взаємодії з потужними інгібіторами CYP2C19, наприклад омепразолом, ланзопразолом, пантопразолом, рабепразолом, флуоксетином, флувоксаміном.

Особливості застосування

Серотоніновий синдром або злоякісний нейролептичний синдром

При застосуванні СІЗЗС, зокрема сертраліну, повідомлялося про розвиток синдромів, що можуть бути небезпечними для життя, таких як серотоніновий синдром (СС) чи злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС). Ризик розвитку СС чи ЗНС при застосуванні СІЗЗС зростає у разі одночасного застосування інших серотонінергічних засобів (включаючи інші серотонінергічні антидепресанти, амфетаміни, триптани), засобів, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи інгібітори МАО, наприклад метиленовий синій), антипсихотичних засобів та інших антагоністів дофаміну та опіоїдів. Слід проводити моніторинг на предмет появи у пацієнтів ознак та симптомів СС чи ЗНС (див. розділ «Протипоказання»).

Перехід із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних засобів

Існують обмежені дані контрольованих досліджень щодо оптимального часу переходу із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних засобів на сертралін. У разі таких змін у терапії слід забезпечити ретельний медичний моніторинг, особливо при переході з препаратів тривалої дії, таких як флуоксетин.

Інші серотонінергічні засоби, наприклад триптофан, фенфлурамін та 5-НТ-агоністи Сертралін слід застосовувати з обережністю у поєднанні з препаратами, що посилюють ефект серотонінергічної нейротрансмісії, такими як амфетаміни, триптофан, фенфлурамін, 5‑НТ‑агоністи чи рослинні препарати, як-от препарати звіробою (Hypericum perforatum). По можливості такої комбінованої терапії слід уникати (ризик фармакодинамічної взаємодії. Подовження інтервалу QTc / шлуночкова тахікардія типу «пірует»

Протягом періоду післяреєстраційного застосування сертраліну повідомлялося про випадки подовження інтервалу QTc і шлуночкової тахікардії типу «пірует». Більшість випадків спостерігалася у пацієнтів з іншими факторами ризику подовження інтервалу QTc / шлуночкової тахікардії типу «пірует». Вплив на подовження інтервалу QTc був підтверджений у дослідженні QTc у здорових добровольців зі статистично значущим позитивним співвідношенням експозиція/відповідь. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін пацієнтам із додатковими факторами ризику подовження інтервалу QTc, такими як серцеві захворювання, гіпокаліємія або гіпомагніємія, подовження інтервалу QTc у родинному анамнезі, брадикардія та одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QTc (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»).

Посилення гіпоманії або манії

Повідомлялося про виникнення симптомів манії/гіпоманії у невеликого відсотка пацієнтів, які отримували зареєстровані антидепресанти та антиобсесивні засоби, зокрема сертралін. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін пацієнтам із манією/гіпоманією в анамнезі. Потрібен пильний нагляд лікаря. У разі виявлення ознак маніакальної фази у пацієнта застосування сертраліну слід припинити.

Шизофренія

Психотичні симптоми можуть посилюватися у пацієнтів із шизофренією.

Судоми

При терапії сертраліном можуть виникати судоми. Сертралін не слід призначати хворим із нестабільною епілепсією; у хворих із контрольованою епілепсією застосування сертраліну потребує ретельного нагляду. Якщо у пацієнта виникають судоми, застосування лікарського засобу потрібно припинити.

Суїциди / суїцидальні думки / суїцидальні спроби або клінічні ознаки погіршення

Депресія асоціюється з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самопошкодження та спроб суїциду (суїцидальних дій та проявів). Цей ризик існує безпосередньо до часу досягнення значної ремісії. Оскільки покращання стану хворого може проявитися лише через кілька тижнів терапії або пізніше, пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом до настання цього покращання. Загалом клінічний досвід свідчить про те, що на ранніх етапах одужання ризик суїциду може збільшуватися. Інші психічні стани, для лікування яких призначається сертралін, також можуть асоціюватися з розвитком суїцидальних дій та проявів. Крім того, ці стани нерідко поєднуються з великим депресивним розладом. Отже, запобіжні заходи, рекомендовані при терапії пацієнтів із великим депресивним розладом, необхідні і при лікуванні інших психічних станів. Відомо, що в пацієнтів із суїцидальними діями та проявами в анамнезі або пацієнтів, у яких ще до початку терапії значною мірою виявляється суїцидальне мислення, існує більший ризик виникнення суїцидальних думок або суїцидальних спроб. У зв’язку з цим їм слід перебувати під пильним наглядом під час лікування. Метааналіз даних, отриманих у плацебоконтрольованих клінічних дослідженнях із застосуванням антидепресантів дорослим пацієнтам із психічними розладами, показав підвищений ризик проявів суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років порівняно з таким при застосуванні плацебо. Під час лікування пацієнти, особливо ті, що мають високий ризик розвитку суїцидальності потребують ретельного медичного спостереження, найбільше на початку терапії та після будь-яких змін у дозуванні лікарського засобу. Пацієнтів (та осіб, які їх доглядають) слід попередити про необхідність відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки або суїцидальних думок, а також будь-яких незвичних змін поведінки і негайно звертатися по медичну допомогу при виникненні цих симптомів.

Застосування дітям

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом віком 6–17 років. Під час клінічних досліджень у дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, частіше спостерігалися суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів). Якщо, виходячи з клінічної потреби, приймається рішення про призначення цього лікарського засобу, пацієнт має перебувати під ретельним медичним наглядом для своєчасного виявлення ознак суїцидальної поведінки, особливо на початку лікування. Довгострокова безпека стосовно когнітивного, емоційного, фізичного та пубертатного дозрівання дітей і підлітків віком від 6 до 16 років оцінювалася в довгостроковому оглядовому дослідженні тривалістю до 3 років (див. розділ «Фармакологічні властивості»). У постмаркетинговий період було зареєстровано декілька випадків уповільненого росту та статевого дозрівання. Клінічна значущість та причинний зв’язок поки що не з’ясовані. У разі тривалої терапії пацієнтів дитячого віку лікарі мають здійснювати моніторинг їхнього росту та розвитку для своєчасного виявлення можливих відхилень.

Аномальні кровотечі/крововиливи

При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про випадки патологічних геморагічних явищ, зокрема шкірних (екхімози і пурпура), а також шлунково-кишкових, гінекологічних кровотеч, у тому числі кровотеч з летальним наслідком. СІЗЗС / інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІЗЗНС) збільшують ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»). Рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам із геморагічними порушеннями в анамнезі, а також у разі одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад антикоагулянтів, атипових антипсихотичних засобів і фенотіазинів, більшості трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилової кислоти та НПЗП) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гіпонатріємія

У результаті терапії СІЗЗС або ІЗЗНС, включаючи сертралін, може розвинутися гіпонатріємія. У багатьох випадках гіпонатріємія є результатом синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялося про випадки зниження рівня натрію у сироватці крові нижче 110 ммоль/л. У пацієнтів літнього віку існує більший ризик розвитку гіпонатріємії при застосуванні СІЗЗС та ІЗЗНС. Також ризик цього ускладнення підвищений у пацієнтів, які приймають діуретики, і в пацієнтів із гіповолемією будь-якого іншого походження (див. про застосування пацієнтам літнього віку у розділах «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»). У разі розвитку симптоматичної гіпонатріємії слід розглянути припинення терапії сертраліном і розпочати відповідні лікувальні заходи. До симптомів гіпонатріємії належать: головний біль, труднощі з концентрацією, погіршення пам’яті, сплутаність свідомості, слабкість і втрата фізичної рівноваги, що може призвести до падінь. Ознаки і симптоми, що асоціюються з більш тяжкими та/або гострими епізодами гіпонатріємії, включають галюцинації, синкопе, судоми, кому, зупинку дихання та летальний наслідок. Симптоми скасування

Симптоми скасування є частим явищем при припиненні терапії сертраліном, зокрема у випадку раптового припинення терапії (див. розділ «Побічні реакції»). За даними клінічних досліджень, у пацієнтів, які припинили застосування сертраліну, частота реакцій скасування становила 23 % порівняно з 12 % у пацієнтів, які продовжували отримувати терапію сертраліном. Ризик розвитку синдрому скасування може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість терапії, дозування та швидкість зниження дози. Найчастіше повідомляли про такі реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (зокрема парестезія), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження чи відчуття тривожності, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Загалом ці симптоми були легкого або помірного ступеня тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення терапії, але у дуже рідкісних випадках такі симптоми відзначалися у пацієнтів, які випадково пропустили прийом дози лікарського засобу. Здебільшого ці симптоми минають самі собою протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів вони можуть тривати довше (2–3 місяці і більше). Отже, рекомендується поступово зменшувати дозу сертраліну при припиненні терапії лікарським засобом — протягом кількох тижнів чи місяців, відповідно до потреб пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Акатизія / психомоторний неспокій

Застосування сертраліну асоціюється з акатизією — суб’єктивно неприємним або невгамовним неспокоєм та потребою рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Ризик виникнення таких ускладнень найбільший протягом перших кількох тижнів терапії. Для пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, збільшення дози може бути шкідливим.

Застосування при печінковій недостатності

Сертралін інтенсивно метаболізується у печінці. За результатами фармакокінетичного дослідження з багатократним прийомом лікарського засобу у пацієнтів зі стабільним цирозом легкого ступеня спостерігалося подовження періоду напіввиведення та збільшення AUC або C_max приблизно втричі порівняно з цими показниками в осіб із нормальною функцією печінки. Значущих відмінностей у ступені зв’язування сертраліну з білками плазми крові між цими двома групами учасників дослідження не виявлено. Слід бути обережними при призначенні сертраліну пацієнтам із патологією печінки. У разі призначення сертраліну пацієнтам із порушеннями функції печінки потрібно зважити доцільність зменшення дози або частоти прийому лікарського засобу. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосування при нирковій недостатності

Сертралін інтенсивно метаболізується; виведення незміненої сполуки із сечею є другорядним шляхом елімінації. У дослідженнях з участю пацієнтів із порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) або від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 10–29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC_0–24 та C_max) при багатократному прийомі лікарського засобу не відрізнялися статистично значуще від цих показників у групі контролю. Немає потреби у коригуванні дози залежно від ступеня порушень функції нирок.

Застосування пацієнтам літнього віку

У клінічних дослідженнях брали участь понад 700 пацієнтів літнього віку (> 65 років). Характер і частота розвитку побічних реакцій у пацієнтів літнього віку були подібними до таких, що спостерігались у молодших пацієнтів.

Однак застосування СІЗЗС та ІЗЗНС, зокрема сертраліну, асоціювалося з випадками клінічно значущої гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, які мають більший ризик розвитку цього побічного явища (див. підрозділ «Гіпонатріємія» вище).

Цукровий діабет

У пацієнтів із цукровим діабетом застосування СІЗЗС може впливати на показники глікемічного контролю. Дозування інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати коригування.

Електрошокова терапія

Клінічних досліджень, спрямованих на вивчення ризиків або переваг комбінованого застосування електрошокової терапії (ЕШТ) і сертраліну, не проводили.

Грейпфрутовий сік

Одночасне застосування сертраліну з грейпфрутовим соком не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати скринінгових тестів сечі

Повідомлялося про хибнопозитивні результати імунологічних скринінгових тестів сечі на вміст бензодіазепінів у пацієнтів, які приймали сертралін. Хибнопозитивні результати зумовлені низькою специфічністю вказаного лабораторного тесту та можуть бути отримані впродовж кількох діб після припинення лікування сертраліном. Диференціювання сертраліну і бензодіазепінів у сечі можливе шляхом проведення уточнювальних тестів — газової хроматографії / мас-спектрометрії.

Закритокутова глаукома

Лікарські засоби класу СІЗЗС, зокрема сертралін, можуть впливати на розмір зіниці і спричиняти розвиток мідріазу. Такий ефект може призводити до звуження кута передньої камери ока з подальшим підвищенням внутрішньоочного тиску та розвитком закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів із відповідною схильністю. Отже, сертралін слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі. Статева дисфункція

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) / селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗСН) можуть спричиняти симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Відомо про випадки тривалої статевої дисфункції, коли симптоми зберігалися, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС/ІЗЗСН. Важлива інформація про допоміжні речовини.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Вагітність

Наразі немає добре контрольованих досліджень щодо застосування сертраліну вагітним жінкам. Водночас суттєва кількість наявних даних не вказує на підвищений ризик виникнення вроджених вад розвитку плода внаслідок застосування сертраліну. У дослідженнях на тваринах було виявлено вплив на репродуктивну функцію, імовірно зумовлений токсичною дією препарату на організм матері, що пов’язано з його фармакодинамічними властивостями та/або прямою фармакодинамічною дією на плід.

Застосування сертраліну у період вагітності спричиняло у деяких новонароджених симптоми, подібні до реакцій скасування. Цей феномен також спостерігався при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін не рекомендується застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки такий, що очікувані переваги від застосування лікарського засобу перевищують потенційний ризик. Результати спостережень вказують на підвищений (майже вдвічі) ризик післяпологової кровотечі у разі застосування СІЗЗС/ІЗЗНС протягом місяця до пологів (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Слід наглядати за новонародженими, якщо мати приймала сертралін на пізніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Після застосування сертраліну на пізніх стадіях вагітності у новонароджених можуть виникати такі симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, дратівливість, млявість, постійний плач, сонливість і труднощі із засинанням. Ці симптоми можуть бути зумовленими або серотонінергічними ефектами, або симптомами скасування. У більшості випадків ці ускладнення розвиваються одразу ж після пологів чи найближчим часом (протягом менш ніж 24 годин). З огляду на дані епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може підвищувати ризик розвитку синдрому персистувальної легеневої гіпертензії новонароджених. Цей синдром виникав з частотою приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції відзначається 1–2 випадки синдрому персистувальної легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.

Грудне годування

Опубліковані дані щодо рівнів сертраліну у грудному молоці свідчать про те, що сертралін і його метаболіт N-дезметилсертралін екскретуються у грудне молоко у малій кількості. Загалом у сироватці крові немовлят виявляли або незначні концентрації препарату, або такі, що не піддаються визначенню. Винятком був один випадок, коли концентрація препарату у сироватці крові немовляти становила приблизно 50 % від такої концентрації у матері (але без жодного помітного впливу на здоров’я цього немовляти). На цей час не повідомлялося про негативний вплив сертраліну на здоров’я дітей, яких годували грудьми матері, що приймали лікарський засіб. Однак такий ризик не можна виключати. Застосування сертраліну у період грудного годування не рекомендовано, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, користь від прийому лікарського засобу перевищує ризик.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах сертралін не виявляв негативного впливу на параметри фертильності.

Звіти досліджень із застосування деяких СІЗЗС у людей свідчать, що вплив на якість сперми є оборотним. Станом на теперішній час не було виявлено впливу на фертильність людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Клініко-фармакологічні дослідження не виявили впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак пацієнтів слід попереджати про те, що психотропні засоби можуть порушувати психічні або фізичні реакції, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування автомобілем або робота з іншими механізмами.

Спосіб застосування

Лікарський засіб приймати 1 раз на добу (вранці або ввечері). Таблетки сертраліну можна приймати незалежно від вживання їжі.

Початок лікування

Депресія та ОКР

Лікування сертраліном слід розпочинати з дози 50 мг/добу.

Панічні розлади, ПТСР та соціальний тривожний розлад

Лікування слід розпочинати з дози 25 мг/добу (застосовується сертралін у відповідному дозуванні). Через 1 тиждень дозу слід підвищити до 50 мг 1 раз на добу. Було показано, що такий режим дозування знижує частоту розвитку побічних ефектів, характерних для панічних розладів на початковому етапі лікування.

Титрування дози

Депресія, ОКР, панічні розлади, соціальний тривожний розлад та ПТСР

У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50 мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Корекцію дози слід здійснювати з кроком у 50 мг з інтервалами не менше одного тижня — до досягнення максимальної дози 200 мг/добу. Корекцію дози слід проводити не частіше 1 разу на тиждень, зважаючи на період напіввиведення сертраліну, що становить 24 години. Перші прояви терапевтичного ефекту можуть спостерігатися протягом 7 днів лікування. Однак для досягнення терапевтичної відповіді зазвичай потрібен довший період, особливо у пацієнтів з ОКР.

Підтримувальна доза

Дозування протягом довготривалої терапії слід утримувати на найнижчому ефективному рівні з відповідним коригуванням залежно від терапевтичної відповіді.

Депресія

Довготривалу терапію можна також застосовувати для запобігання рецидиву великих депресивних епізодів (ВДЕ). Здебільшого рекомендована доза для запобігання рецидиву ВДЕ є такою ж, як доза, яку застосовували протягом лікування цього депресивного епізоду. Пацієнтам з депресією слід отримувати терапію протягом достатнього часу, щонайменше протягом 6 місяців, щоб упевнитися у повній відсутності симптомів.

Панічні розлади та ОКР

У разі тривалої терапії у пацієнтів з панічними розладами та ОКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки для цих розладів не було продемонстровано ефективності лікарського засобу у запобіганні рецидивів.

Застосування дітям

Діти та підлітки з обсесивно-компульсивним розладом

Підлітки віком 13–17 років: початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу.

Діти віком 6–12 років: початкова доза становить 25 мг (застосовується сертралін у відповідному дозуванні) 1 раз на добу. Через 1 тиждень дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу.

Якщо потрібно, у разі недостатнього ефекту, можливе подальше підвищення дози на 50 мг за 1 раз протягом періоду в кілька тижнів. Максимальна доза становить 200 мг/добу. Однак при підвищенні дози понад 50 мг слід враховувати загалом нижчу масу тіла дітей порівняно з дорослими. Не слід змінювати дозу частіше ніж 1 раз на тиждень.

Ефективність сертраліну у дітей з великим депресивним розладом продемонстрована не була. Даних щодо застосування лікарського засобу дітям віком до 6 років немає (див. також розділ «Особливості застосування»).

Застосування пацієнтам літнього віку

Пацієнтам літнього віку дозування лікарського засобу слід підбирати з обережністю, оскільки ці пацієнти мають підвищений ризик розвитку гіпонатріємії (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування при печінковій недостатності

Слід бути обережними у разі застосування сертраліну пацієнтам із патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу або частоту прийому лікарського засобу. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, оскільки клінічні дані щодо застосування сертраліну таким хворим відсутні (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування при нирковій недостатності

При порушеннях функції нирок коригування дози лікарського засобу не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).

Симптоми скасування

Слід уникати раптового припинення застосування сертраліну. При припиненні лікування сертраліном, щоб зменшити ризик розвитку реакцій синдрому скасування, дозу слід поступово зменшувати щонайменше протягом 1–2 тижнів (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»). Якщо після зменшення дози лікарського засобу або припинення його застосування з’являються нестерпні симптоми, може бути розглянуто відновлення застосування лікарського засобу у раніше призначеній дозі. Надалі лікар може продовжувати зменшувати дозу, але більш поступово.

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, крім дітей з обсесивно-компульсивними розладами віком від 6 років (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Токсичність

Безпека застосування сертраліну залежить від популяції пацієнтів та супутнього застосування лікарських засобів. Повідомляли про летальні випадки передозування сертраліну як при застосуванні окремо, так і в комбінації з іншими засобами та/або алкоголем. У зв’язку з цим кожен випадок передозування потребує інтенсивної терапії.

Симптоми

Симптоми передозування включають побічні ефекти, опосередковані серотоніном, такі як сонливість, шлунково-кишкові порушення (наприклад нудота та блювання), тахікардія, тремор, збудження і запаморочення. Рідше повідомлялося про розвиток коми. Після передозування сертраліну повідомляли про подовження інтервалу QTc / шлуночкову тахікардію типу «пірует», тому в усіх випадках передозування сертраліну рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»).

Лікування

Специфічних антидотів до сертраліну не існує. Рекомендується забезпечити і підтримувати прохідність дихальних шляхів та достатній рівень оксигенації і вентиляції, якщо це необхідно. При терапії передозування слід мати на увазі, що прийом активованого вугілля, яке можна застосовувати разом із проносним засобом, може бути таким же ефективним або більш ефективним за промивання шлунка. Викликати блювання не рекомендовано. Рекомендований моніторинг серцевої діяльності (наприклад ЕКГ), а також основних життєвих показників разом із загальною симптоматичною та підтримувальною терапією. Враховуючи значний об’єм розподілу сертраліну, такі заходи, як форсований діурез, діаліз, гемоперфузія або замінна гемотрансфузія, навряд чи можуть бути корисними.

Побічні реакції

Найчастіше спостерігається такий побічний ефект, як нудота. Під час лікування соціального тривожного розладу у 14 % чоловіків, які отримували сертралін, відзначалася статева дисфункція (порушення еякуляції) порівняно з 0 % пацієнтів, які отримували плацебо. Ці побічні ефекти є дозозалежними, і вони часто зникають самі собою при продовженні терапії. Профіль побічних ефектів, що часто спостерігалися у ході проведення подвійно сліпих плацебоконтрольованих досліджень у пацієнтів з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами, був подібним до такого у пацієнтів з депресією, які брали участь у клінічних дослідженнях. Деякі побічні реакції можуть зменшуватися за інтенсивністю та частотою за умови тривалого лікування і зазвичай не вимагають припинення терапії. Якщо після прийому цього лікарського засобу пацієнт відчує будь-який із наведених нижче симптомів, йому слід негайно звернутися до лікаря. Сильний висип із пухирями (мультиформна еритема, що іноді вражає порожнину рота та язик) може бути ознакою розвитку синдрому Стівенса — Джонсона або токсичного епідермального некролізу. У цьому разі лікар має припинити лікування. Алергічна реакція може проявлятися такими симптомами, як сверблячий висип, утруднене дихання, хрипи, опухання повік, набряк обличчя або губ. Якщо у пацієнта виникає збудження, сплутаність свідомості, діарея, підвищення температури тіла та артеріального тиску, надмірне потовиділення та прискорене серцебиття, — це можуть бути ознаки серотонінового синдрому. Цей синдром може виникнути у рідкісних випадках, якщо одночасно із сертраліном пацієнт приймає деякі інші ліки. Лікар може прийняти рішення про припинення лікування. Якщо у пацієнта з’являється пожовтіння шкіри та очей, це може свідчити про пошкодження печінки. У разі розвитку у пацієнта депресивного стану з думками про самопошкодження або самогубство (суїцидальні думки), слід негайно звернутися до лікаря. Якщо після прийому лікарського засобу пацієнт відчуває неспокій і не може сидіти чи стояти на місці, потрібно повідомити про це лікаря. Також слід негайно звернутися до лікаря у разі виникнення судомного нападу. Якщо пацієнт перебуває у стані маніакального епізоду, лікар має оцінити доцільність продовження лікування.

Нижче наведено дані про побічні реакції, що виникали у період післяреєстраційного нагляду (частота їх розвитку невідома) і під час проведення плацебоконтрольованих клінічних досліджень, у яких загалом 2 542 пацієнти отримували сертралін і 2 145 пацієнтів — плацебо. Дослідження охоплювали пацієнтів із депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами.

Частота побічних реакцій визначається за такими категоріями: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна встановити за наявними даними).

Інфекції та інвазії. Часто: інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, риніт; нечасто: гастроентерит, середній отит; рідко: дивертикуліт^§.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені (зокрема кісти та поліпи). Нечасто: новоутворення.

З боку системи крові та лімфатичної системи. Рідко: лімфаденопатія, тромбоцитопенія*^§, лейкопенія*^§, збільшення лімфатичних залоз.

З боку імунної системи. Нечасто: підвищена чутливість*, сезонна алергія*; рідко: анафілактоїдна реакція*.

З боку ендокринної системи. Нечасто: гіпотиреоз*; рідко: гіперпролактинемія*^§, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону*^§.

З боку обміну речовин, метаболізму. Часто: зниження апетиту, посилення апетиту*; рідко: гіперхолестеринемія, цукровий діабет, гіпоглікемія*, гіперглікемія*^§, гіпонатріємія*^§.

З боку психіки. Дуже часто: безсоння; часто: відчуття тривожності*, депресія*, збудження*, зниження лібідо*, нервозність, деперсоналізація, нічні жахи, бруксизм*; нечасто: суїцидальне мислення / суїцидальна поведінка, психотичний розлад*, патологічне мислення, апатія, галюцинації*, агресія*, ейфоричний настрій*, параноя; рідко: конверсійний розлад*^§, паронірія*^§, лікарська залежність, лунатизм, передчасна еякуляція.

З боку нервової системи. Дуже часто: запаморочення, головний біль*, сонливість; втома; часто: тремор, розлади руху (включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як гіперкінезія, гіпертонус, дистонія, спазми щелепи або порушення ходи, зниження чутливості до дотику, поколювання), парестезія*, гіпертонус*, порушення уваги, дисгевзія; нечасто: амнезія, гіпестезія*, мимовільні м’язові скорочення*, синкопе*, гіперкінезія*, мігрень*, судоми*, постуральне запаморочення, порушення координації рухів, порушення мовлення; рідко: тризм жувальної мускулатури, кома*, акатизія (див. розділ «Особливості застосування»), дискінезія, гіперестезія, спазм церебральних судин (у тому числі синдром скороминущої церебральної вазоконстрикції та синдром Колла — Флемінга)*^§, психомоторне збудження*^§ (див. розділ «Особливості застосування»), сенсорні порушення, хореоатетоз^§, нічні жахи; також були зареєстровані симптоми, що асоціювалися із серотоніновим синдромом* або злоякісним нейролептичним синдромом, у деяких випадках пов’язаним із супутнім прийомом серотонінергічних засобів, як-от збудження, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, діарея, жар, артеріальна гіпертензія, ригідність та тахікардія^§. Порушення з боку органів зору. Часто: порушення зору*; нечасто: мідріаз*; рідко: скотома, глаукома, диплопія, фотофобія, крововилив у передню камеру ока*^§, різний розмір зіниць *^§, розлади зору^§, розлади сльозовиділення, макулопатія.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату. Часто: дзвін у вухах*; нечасто: вушна інфекція, біль у вусі.

З боку серця. Часто: відчуття серцебиття*; нечасто: тахікардія*, порушення серцевої діяльності; рідко: задишка, інфаркт міокарда*^§, шлуночкова тахікардія типу «пірует»*^§ (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»), брадикардія, подовження інтервалу QTc* (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»).

З боку судин. Часто: припливи*; нечасто: патологічна кровотеча (така як шлунково-кишкова кровотеча, носова кровотеча)*, артеріальна гіпертензія*, гіперемія, гематурія*; рідко: периферична ішемія, припливи.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: позіхання*; біль у горлі; нежить; нечасто: диспное, носова кровотеча*, бронхоспазм*; рідко: гіпервентиляція, інтерстиціальне захворювання легень*^§, ларингоспазм, дисфонія, стридор*^§, гіповентиляція, гикавка, утруднене дихання, хрипи, еозинофільна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: нудота, діарея, сухість у роті; часто: диспепсія, запор*, біль у животі*, блювання*, метеоризм; нечасто: мелена, патології зубів, езофагіт, глосит, геморой, гіперсалівація, дисфагія, відрижка, зміни язика; рідко: запалення шлунково-кишкового тракту, виразки на слизовій оболонці ротової порожнини, панкреатит*^§, гематохезія, виразки на язиці, стоматит; частота невідома: мікроскопічний коліт*.

З боку гепатобіліарної системи. Рідко: порушення функції печінки, серйозні порушення функції печінки (зокрема гепатит, жовтяниця та печінкова недостатність).

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: гіпергідроз, висипання*; нечасто: періорбітальний набряк*, кропив’янка*, алопеція*, свербіж*, пурпура*, дерматит, сухість шкіри, набряк обличчя, холодний піт; рідко: тяжкі побічні реакції з боку шкіри, такі як синдром Стівенса — Джонсона* та епідермальний некроліз*^§, шкірна реакція*^§, фоточутливість^§, ангіоневротичний набряк, патологічні зміни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри, бульозний дерматит, везикульозний висип.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Часто: біль у спині, артралгія*, міалгія; нечасто: остеоартрит, посмикування м’язів, м’язові спазми*, м’язова слабкість; рідко: рабдоміоліз*^§, ураження кісток; частота невідома: тризм*, розлад, подібний до дефіциту множинних ацил-КоА-дегідрогеназ (MADD)*.

З боку нирок та сечовидільної системи. Нечасто: полакіурія, порушення сечовипускання, затримка сечі, нетримання сечі*, поліурія, ніктурія; рідко: порушення сечовипускання*, олігурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Дуже часто: порушення еякуляції; часто: нерегулярний менструальний цикл*, еректильна дисфункція; нечасто: статева дисфункція, менорагія, вагінальна кровотеча, статева дисфункція у жінок; рідко: галакторея*, атрофічний вульвовагініт, виділення зі статевих органів, виділення з молочних залоз, баланопостит*^§, гінекомастія*, пріапізм*; частота невідома: післяпологова кровотеча^*†. Загальні порушення. Дуже часто: підвищена втомлюваність*; часто: гарячка, застуда, загальне нездужання*, біль у грудній клітці*, астенія*, пірексія*; нечасто: периферичний набряк*, озноб, порушення ходи*, спрага; рідко: грижа, зниження переносності лікарського засобу. Лабораторні показники. Часто: збільшення маси тіла*; нечасто: підвищення рівня аланінамінотрасферази* (АЛТ), підвищення рівня аспартатамінотрансферази* (АСТ), зниження маси тіла*; рідко: зниження рівня гормонів щитовидної залози, підвищення рівня холестерину в крові*, відхилення від норми результатів клінічних лабораторних аналізів, порушення якості сперми, зміна функції тромбоцитів*^§.

Травми, отруєння та процедурні ускладнення. Часто: травма.

Медичні втручання, пов’язані з лікуванням. Рідко: потреба у процедурі вазодилатації.

* Побічні реакції, які були зареєстровані у післяреєстраційний період.

^§ Частота побічних реакцій представлена за розрахунковою верхньою межею 95 % довірчого інтервалу із застосуванням «правила трьох».

^† Ця побічна реакція зареєстрована для терапевтичної групи СІЗЗС/СІЗЗСН (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Синдром скасування

Припинення терапії сертраліном (особливо різке) зазвичай призводить до розвитку симптомів скасування. Найчастіше виникають такі побічні явища, як запаморочення, сенсорні порушення (зокрема парестезія), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривожності, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Як правило, ці побічні явища легкого або помірного ступеня тяжкості та минають самі собою; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. У зв’язку з цим у випадках, коли більше немає потреби у терапії сертраліном, рекомендується поступове припинення застосування лікарського засобу шляхом поетапного зниження дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Застосування пацієнтам літнього віку

Застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІЗЗНС), зокрема сертраліну, асоціювалося з клінічно значущими випадками гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, які мають підвищений ризик розвитку цього побічного явища (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування дітям

У понад 600 дітей, які отримували сертралін, загальний профіль побічних реакцій був у цілому подібний до такого, що спостерігався у дослідженнях у дорослих пацієнтів. Під час контрольованих досліджень були зареєстровані такі побічні реакції (кількість пацієнтів, які приймали сертралін, становила 281):

Дуже часто (≥1/10): головний біль (22 %), безсоння (21 %), діарея (11 %) і нудота (15 %). Часто (від ≥1/100 до <1/10): біль у грудній клітці, манія, пірексія, блювання, відсутність апетиту, афективна лабільність, агресія, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення, гіперкінезія, мігрень, сонливість, тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні жахи, підвищена втомлюваність, нетримання сечі, висипання, акне, носова кровотеча, метеоризм.

Нечасто (від ≥1/1000 до <1/100): подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»), суїцидальні спроби, судоми, екстрапірамідний розлад, парестезія, депресія, галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, порушення функцій печінки, підвищення рівня аланінамінотрансферази, цистит, простий герпес, отит зовнішнього вуха, біль у вусі, біль в оці, мідріаз, загальне нездужання, гематурія, пустульозне висипання, риніт, травма, зниження маси тіла, посмикування м’язів, незвичайні сновидіння, апатія, альбумінурія, полакіурія, поліурія, біль у молочних залозах, порушення менструального циклу, алопеція, дерматит, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив’янка, бруксизм, припливи.

Частота невідома: енурез.

Ефекти, характерні для класу СІЗЗС

Епідеміологічні дослідження, переважно за участю осіб віком від 50 років, виявили підвищений ризик виникнення переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що зумовлює підвищення цього ризику, невідомий. Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

15 місяців.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

Лабораторіос Ліконса С.А.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Авеніда Де Міралькампо 7, Полігоно Індастріал Міралькампо, Асукека Де Енарес, 19200, Іспанія.