Форакорт 200 аерозоль д/інг., доз. 200 мкг/6 мкг по 120 доз у конт.

діючі речовини: будесонід; формотеролу фумарат, дигідрат;

1 доза (1 інгаляція) препарату містить 200 мкг будесоніду та 6 мкг формотеролу фумарату дигідрату;

допоміжна речовина: пропелент тетрафторетан (пропелент-134а).

Аерозоль для інгаляцій, дозований.

Основні фізико-хімічні властивості: білий однорідний суспендований аерозоль для інгаляцій, вміщений у контейнер під тиском.

Адренергічні засоби у комбінації з кортикостероїдами або іншими препаратами, за винятком антихолінергічних засобів. Формотерол та будесонід. Код АТХ R03A K07.

Фармакодинаміка.

Механізми дії та фармакодинамічні ефекти

До складу лікарського засобу Форакорт^®200 входять формотерол та будесонід, що мають різний механізм дії та проявляють адитивний ефект щодо зниження частоти загострень бронхіальної астми. Специфічні властивості будесоніду та формотеролу дають змогу застосовувати комбінацію для підтримуючої терапії та полегшення симптомів або для підтримуючої терапії бронхіальної астми.

Будесонід

Будесонід – це глюкокортикостероїд, що при інгаляції чинить дозозалежну протизапальну дію у дихальних шляхах, призводячи до зменшення симптомів та зниження частоти загострень бронхіальної астми. Інгаляційний будесонід спричиняє менш виражені побічні реакції, ніж системні кортикостероїди. Точний механізм, що відповідає за протизапальний ефект глюкокортикостероїдів, невідомий.

Формотерол

Формотерол – селективний агоніст адренергічних β₂-рецепторів, що спричинює швидку та довготривалу релаксацію гладкої мускулатури бронхів у пацієнтів з оборотною обструкцією дихальних шляхів. Бронхорозширювальний ефект залежить від дози, дія починається протягом 1-3 хвилин після інгаляції і триває в середньому 12 годин після застосування одноразової дози.

Бронхіальна астма

Клінічна ефективність підтримуючої терапії комбінацією будесонід/формотерол (терапія А у розділі «Спосіб застосування та дози»)

Клінічні дослідження за участю дорослих показали, що додавання формотеролу до будесоніду сприяє послабленню симптомів бронхіальної астми та покращенню функцій легень, а також зменшенню частоти випадків загострення хвороби.

У двох дослідженнях тривалістю 12 тижнів ефект, який чинили будесонід/формотерол на функцію легенів, був таким же самим, що й ефект, який чинили будесонід та формотерол у довільній комбінації, і перевищив ефект будесоніду при його застосуванні як монотерапії. Всі групи лікування використовували агоністи β₂-адренорецепторів короткої дії в міру необхідності. З часом не спостерігалося жодних ознак ослаблення антиастматичного ефекту.

Було проведено два 12-тижневі дослідження за участю педіатричних пацієнтів, в яких 265 осіб віком 6–11 років отримували лікування підтримуючими дозами будесоніду/формотеролу (2 інгаляції по 80 мкг/4,5 мкг/інгаляцію два рази на добу) та агоністом β₂-адренорецепторів короткої дії в міру необхідності. В обох дослідженнях спостерігалося покращення функції легень і лікування переносилося належним чином порівняно із застосуванням відповідної дози будесоніду при застосуванні будесоніду як монотерапії.

Клінічна ефективність підтримуючої та полегшуючої терапії комбінацією будесонід/формотерол (терапія Б у розділі «Спосіб застосування та дози»)

У цілому 12076 пацієнтів з бронхіальною астмою були включені у 5 подвійно сліпих досліджень ефективності та безпеки застосування лікарського засобу (4447 пацієнтів були рандомізовані у групу підтримуючої терапії та застосування будесоніду/формотеролу для полегшення симптомів), які тривали протягом 6 або 12 місяців. Для участі у дослідженні вимагалося, щоб у пацієнтів були наявними симптоми бронхіальної астми, незважаючи на використання інгаляційних глюкокортикостероїдів.

Застосування будесоніду/формотеролу як підтримуючої та полегшуючої терапії забезпечувало статистично значуще та клінічно значуще зниження частоти тяжких загострень у всіх порівняннях у 5 клінічних дослідженнях. Це включало порівняння з будесонідом/формотеролом у вищій підтримувальній дозі з тербуталіном як препаратом для полегшуючої терапії (дослідження 735), а також з будесонідом/формотеролом у тій самій підтримувальній дозі з формотеролом або тербуталіном як препаратом для полегшуючої терапії (дослідження 734). У дослідженні 735 показники функції легень, контроль симптомів та застосування препаратів для полегшуючої терапії були подібними у всіх групах лікування. У дослідженні 734 відзначалося зменшення симптомів і потреби у препаратах для полегшуючої терапії, а також покращення функції легень порівняно з обома групами порівняння. У п’яти дослідженнях у сукупності пацієнти, які отримували терапію будесонідом/формотеролом як підтримувальну та полегшуючу терапію, у середньому не застосовували інгаляції для полегшуючої терапії у 57 % днів лікування. Ознак розвитку толерантності з часом не спостерігалося.

Порівнянні ефективність та безпека лікарського засобу при застосуванні підліткам і дорослим була продемонстрована у 6 подвійно сліпих дослідженнях, до яких входили 5 вищезазначених досліджень та одне додаткове дослідження із застосуванням більш високої підтримуючої дози – дві інгаляції по 160/4,5 мкг двічі на добу. Оцінки спиралися на дані загалом 14385 пацієнтів з астмою, із яких 1847 були підлітками. Кількість пацієнтів підліткового віку, які застосовували більше 8 інгаляцій лікарського засобу хоча б в один із днів у рамках застосування будесоніду/формотеролу для підтримуючої терапії та полегшення симптомів, була обмеженою, і таке застосування було нечастим.

У дослідженнях із пацієнтами, які звернулися за медичною допомогою через наявність гострих симптомів бронхіальної астми, застосування будесоніду/формотеролу забезпечувало швидке та ефективне полегшення симптомів бронхоспазму подібно до застосування сальбутамолу та формотеролу.

Застосування будесоніду/формотеролу для полегшення симптомів (терапія В у розділі «Спосіб застосування та дози»)

Відомо що у двох рандомізованих, подвійно сліпих, подвійних плацебо-контрольованих, 52-тижневих дослідженнях ефективності та безпеки (SYGMA 1 та SYGMA 2) було включено загалом 8064 дорослих та підлітків із легкою бронхіальною астмою. Серед них 889 пацієнтів були підлітками. На момент включення у дослідження пацієнти мали неконтрольовану астму при застосуванні лише інгаляційного короткодіючого бронходилататора за потребою, або контрольовану астму при застосуванні низьких доз інгаляційних кортикостероїдів або антагоніста рецепторів лейкотрієнів у комбінації з короткодіючим інгаляційним бронходилататором за потребою.

Додатково, у двох рандомізованих, відкритих, 52-тижневих дослідженнях ефективності та безпеки, ініційованих дослідниками (Novel START та PRACTICAL), було включено ще 1565 дорослих пацієнтів із бронхіальною астмою. У дослідженні Novel START пацієнти протягом 3 місяців до включення застосовували лише короткодіючий інгаляційний бронходилататор за потребою (без іншої терапії астми). У дослідженні PRACTICAL пацієнти на момент включення застосовували або лише короткодіючий інгаляційний бронходилататор за потребою, або низькі/середні дози інгаляційних кортикостероїдів у поєднанні з короткодіючим інгаляційним бронходилататором за потребою.

Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ)

У двох 12-місячних дослідженнях оцінювали вплив лікарського засобу на функцію легень та частоту загострень (які визначали за кількістю курсів пероральних стероїдів та/або курсу антибіотиків та/або госпіталізацій) у пацієнтів із помірним або тяжким ХОЗЛ. Критерієм включення до обох досліджень було значення ОФВ₁ до застосування бронходилататора < 50 % прогнозованої норми. Медіана ОФВ₁ після застосування бронходилататора на момент включення у дослідження становила 42 % від прогнозованої норми.

Середня кількість загострень на рік (як визначено вище) значно зменшилася у групі застосування будесоніду/формотеролу порівняно з монотерапією формотеролом чи плацебо (середня частота 1,4 порівняно із 1,8–1,9 у групі застосування плацебо/формотеролу). Середня кількість днів прийому пероральних кортикостероїдів/пацієнта протягом 12 місяців була дещо знижена в групі застосування будесоніду/формотеролу (7–8 днів/пацієнта/рік порівняно з 11–12 і 9–12 днями у групах застосування плацебо і формотеролу відповідно). Щодо змін параметрів легеневої функції, таких як, наприклад, ОФВ₁, лікування будесонідом/формотеролом не було більш ефективним, ніж лікування одним тільки формотеролом.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Комбінація фіксованих доз будесоніду і формотеролу та відповідні монопрепарати виявилися біоеквівалентними з огляду на системні експозиції будесоніду та формотеролу. Незважаючи на це, після застосування комбінації фіксованих доз спостерігалося невелике зростання пригнічення секреції кортизолу порівняно із застосуванням лікарських засобів окремо. Різниця була визнана незначущою з огляду на клінічну безпеку.

Ознак фармакокінетичної взаємодії будесоніду з формотеролом не було.

Фармакокінетичні показники відповідних речовин були подібними після застосування будесоніду та формотеролу як монопрепаратів або у складі комбінації фіксованих доз. Після застосування фіксованої комбінації AUC будесоніду була незначно вищою, швидкість всмоктування та максимальна плазмова концентрація були трохи більшими, ніж при застосуванні діючих речовин окремо. Максимальна плазмова концентрація формотеролу після застосування фіксованої комбінації була подібною до такої після застосування монопрепарату. Інгаляційний будесонід швидко всмоктується; плазмова концентрація досягає максимуму протягом 30 хвилин після інгаляції. Середня легенева депозиція будесоніду після інгаляції через порошковий інгалятор коливалася від 32 % до 44 % доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 49 % доставленої дози. У дітей віком 6–16 років легенева депозиція коливається в тому ж інтервалі, що й у дорослих при тих самих дозах. Відповідні концентрації у плазмі крові не визначалися.

Інгаляційний формотерол швидко всмоктується; плазмова концентрація досягає максимуму протягом 10 хвилин після інгаляції. У дослідженнях середня легенева депозиція формотеролу після інгаляції через порошковий інгалятор коливалася від 28 % до 49 % доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 61 % доставленої дози.

Розподіл і метаболізм

З білками плазми крові зв’язується приблизно 50 % формотеролу та 90 % будесоніду. Об’єм розподілу формотеролу становить приблизно 4 л/кг, будесоніду – 3 л/кг. Формотерол інактивується шляхом реакцій кон’югації (утворюються активні О-деметильовані та деформільовані метаболіти, але вони наявні переважно у вигляді інактивованих кон’югатів). Будесонід зазнає значної (приблизно до 90 %) біотрансформації при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6-β-гідрокси-будесоніду та 16-α-гідрокси-преднізолону, не перевищує 1 % аналогічної активності будесоніду. Ознак метаболічної взаємодії або реакцій заміщення між формотеролом та будесонідом немає.

Виведення

Переважна частина дози формотеролу зазнає печінкового метаболізму та в подальшому виводиться нирками. Після інгаляції 8-13 % доставленої дози формотеролу виводиться у незміненому вигляді з сечею. Формотерол має високий системний кліренс (приблизно 1,4 л/хв), його термінальний період напіввиведення становить у середньому 17 годин.

Будесонід метаболізується переважно за допомогою ферменту CYP3A4. Метаболіти будесоніду виводяться з сечею у незміненій або у кон’югованій формі. У сечі визначається лише незначна кількість незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв), період його напіввиведення з плазми крові після внутрішньовенного введення становить приблизно 4 години.

Фармакокінетика будесоніду або формотеролу у пацієнтів із нирковою недостатністю невідома. У пацієнтів із хворобами печінки експозиція будесоніду та формотеролу у крові може бути підвищена.

Лінійність/нелінійність

Системна експозиція будесоніду та формотеролу лінійно корелює із застосованою дозою.

Бронхіальна астма

Форакорт^®200 призначають дорослим та дітям віком від 12 років для регулярного лікування бронхіальної астми у випадку доцільності застосування комбінованої терапії (інгаляційних кортикостероїдів та β₂-агоністів тривалої дії):

• пацієнтам, стан яких недостатньо контролюється за допомогою інгаляційних кортикостероїдів та β₂-антагоністів короткої дії, що застосовуються у разі потреби, або
• пацієнтам, стан яких належно контролюється інгаляційними кортикостероїдами та β₂-агоністами тривалої дії.

Форакорт^®200 також показаний як засіб для полегшення симптомів у дорослих та підлітків (від 12 років) з легкою формою астми.

Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ)

Препарат призначають для симптоматичного лікування дорослих пацієнтів віком від 18 років і старше з тяжким ХОЗЛ (об’єм форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ₁) < 70 % прогнозованої норми) після застосування бронходилататора та наявністю в анамнезі повторних загострень зі значними симптомами, незважаючи на регулярну терапію бронходилататорами тривалої дії.

Підвищена чутливість до будесоніду, формотеролу або пропеленту тетрафторетану (пропеленту-134а).

Фармакокінетична взаємодія

Плазмові рівні будесоніду можуть помітно зростати при супутньому застосуванні препарату з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, вориконазолом, позаконазолом, кларитроміцином, телітроміцином, нефазодоном та інгібіторами протеази ВІЛ), тому одночасного застосування цих препаратів слід уникати. Якщо це неможливо, інтервал часу між застосуванням інгібітора та будесоніду має бути якомога довшим (розділ «Особливості застосування»). Пацієнтам, які приймають потужні інгібітори CYP3A4, не рекомендується застосовувати Форакорт^®200 для підтримуючої терапії та полегшення симптомів.

Потужний інгібітор CYP3A4 кетоконазол, який застосовують у дозі 200 мг 1 раз на добу, підвищує концентрацію перорального будесоніду у плазмі крові (3 мг як одноразова доза) у середньому в 6 разів при їх одночасному застосуванні. При застосуванні кетоконазолу через 12 годин після будесоніду концентрація будесоніду підвищується у середньому в 3 рази, що вказує на те, що розділене застосування препаратів із певним проміжком часу може зменшити зростання концентрації будесоніду у плазмі крові. Обмежені дані щодо цієї взаємодії при застосуванні високих доз інгаляційного будесоніду показують, що у разі одночасного застосування ітраконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та інгаляційного будесоніду (1000 мкг як одноразова доза) плазмові рівні будесоніду можуть помітно підвищуватися (в середньому у 4 рази).

Фармакодинамічна взаємодія

Бета-адренергічні блокатори можуть послабити або перешкоджати дії формотеролу. Таким чином, не слід приймати Форакорт^®200 разом з бета-адренергічними блокаторами (включаючи очні краплі), якщо немає незаперечних підстав.

Одночасний прийом хінідину, дизопіраміду, прокаїнаміду, фенотіазину, антигістамінів (терфенадину) та трициклічних антидепресантів може подовжити інтервал QT та збільшити ризик аритмії шлуночків серця.

Крім того, L-допа , L-тироксин, окситоцин та алкоголь можуть знизити серцеву толерантність до β₂-симпатоміметиків.

Супутнє лікування інгібіторами моноаміноксидази, включаючи препарати зі схожими властивостями, такі як фуразолідон та прокарбазин, може провокувати реакції гіперчутливості.

Пацієнтам, які отримують супутню анестезію за допомогою галогенізованих гідрокарбонатів, загрожує підвищений ризик розвитку аритмії.

Одночасний прийом інших бета-адренергічних або антихолінергічних лікарських засобів може виявляти адитивний ефект.

Гіпокаліємія може підвищити схильність до аритмії у пацієнтів, які приймають глікозиди наперстянки.

Гіпокаліємія може виникати внаслідок терапії бета₂-агоністами і потенціюватися при супутньому застосуванні похідних ксантину, кортикостероїдів та діуретиків (для додаткової інформації про гіпокаліємію див. розділ «Особливості застосування»).

Взаємодії будесоніду та формотеролу з будь-якими іншими препаратами, що застосовуються для лікування бронхіальної астми, не спостерігалося.

Педіатричні популяції

Дослідження лікарської взаємодії проводили тільки з участю дорослих.

Рекомендації щодо дозування

Після досягнення контрольованості симптомів астми можна приймати рішення про поступове зменшення дози препарату Форакорт^®200. Важливе регулярне обстеження пацієнтів при зниженні інтенсивності лікування. Слід приймати найменшу ефективну дозу препарату Форакорт^®200 (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнтам слід порадити завжди мати під рукою інгалятор для полегшення симптомів, або окремий швидкодіючий бронходилататор (для всіх пацієнтів, які використовують Форакорт^®200 лише як підтримуючу терапію (терапія А)), або Форакорт^®200 (для пацієнтів з астмою, які використовують Форакорт^®200 як підтримуючу та полегшувальну терапію (терапія Б) та Форакорт^®200 для полегшення симптомів (терапія В)).

Якщо пацієнти приймають Форакорт^®200 як підтримуючу терапію (терапія А або Б), їм слід нагадати про необхідність приймати підтримуючу дозу Форакорт^®200, як призначено, навіть за відсутності симптомів.

Для мінімізації ризику орофарингеального кандидозу пацієнтам слід пояснити, що необхідно полоскати водою ротову порожнину після застосування кожної підтримуючої дози. У випадку виникнення орофарингеального кандидозу пацієнтам також слід полоскати водою ротову порожнину після інгаляцій.

Для припинення лікування рекомендується поступове зменшення дози, а не раптове припинення прийому препарату. Повну відміну інгаляційних кортикостероїдів не слід розглядати, окрім випадків тимчасової необхідності для підтвердження діагнозу астми.

Погіршення перебігу захворювання

Протягом лікування препаратом Форакорт^®200 можуть виникнути серйозні побічні ефекти, пов’язані з бронхіальною астмою, та загострення хвороби. Пацієнтів слід проінформувати, що в таких випадках вони можуть продовжувати лікування, проте повинні звернутися за консультацією, якщо симптоми залишаються неконтрольованими або погіршуються після початку прийому препарату Форакорт^®200.

У разі, якщо пацієнт відчуває, що лікування неефективне, або якщо пацієнт досяг найвищої рекомендованої дози препарату Форакорт^®200, необхідно звернутися за медичною порадою. Раптове або прогресуюче загострення астми або ХОЗЛ є потенційною загрозою життю, тому пацієнт повинен терміново пройти медичне обстеження. У такій ситуації слід розглянути необхідність застосування більш інтенсивної терапії із застосуванням кортикостероїдів, наприклад призначити курс лікування оральними кортикостероїдами або лікування антибіотиками при наявності інфекції.

Терапію препаратом не слід розпочинати у період загострення бронхіальної астми, гострого прояву або значного погіршення її перебігу.

Перехід із пероральної терапії

За наявності будь-яких причин вважати, що функції надниркової залози порушені попередньою терапією системними стероїдами, слід проявити належну увагу при переведенні пацієнтів на терапію препаратом Форакорт^®200.

Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних стероїдів, але пацієнтам, які попередньо застосовували пероральні стероїди, протягом значного часу може все ще загрожувати порушення функцій надниркових залоз. Відновлення стану пацієнтів після припинення прийому пероральних стероїдів може зайняти значну кількість часу, тому пацієнти, які попередньо застосовували пероральні стероїди і були переведені на лікування інгаляційним будесонідом, через порушення функції надниркових залоз можуть залишатися у групі ризику протягом значного періоду часу. При таких обставинах функцію гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи слід контролювати регулярно.

Під час переходу з терапії пероральними стероїдами на застосування препарату Форакорт^®200 зазвичай спостерігається більш низький системний вплив стероїдів, це може призвести до виникнення алергічних симптомів або симптомів артриту, таких як риніт, екзема та біль у м’язах і суглобах. У разі розвитку цих станів необхідно розпочати специфічне лікування. Зазвичай недостатність дії глюкокортикостероїдів слід запідозрити, якщо у рідкісних випадках виникають такі симптоми як підвищена втомлюваність, головний біль, нудота і блювання. У цих випадках іноді необхідним є тимчасове збільшення дози пероральних глюкокортикостероїдів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Супутнього лікування ітраконазолом, ритонавіром або іншими сильними інгібіторами CYP3A4 слід уникати (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі неможливості уникнення такого супутнього лікування часовий інтервал між прийомом взаємодіючих препаратів повинен бути максимально можливим. Пацієнтам, які приймають сильні інгібітори CYP3A4, підтримуюча та полегшуюча терапія препаратом Форакорт^®200 не рекомендується.

З обережністю застосовувати при супутніх захворюваннях

Обережність при прийомі препарату Форакорт^®200 слід проявляти пацієнтам із тиреотоксикозом, феохромоцитомою, цукровим діабетом, зниженим вмістом калію в крові, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, ідіопатичним стенозом аортального клапана, артеріальною гіпертензією, аневризмою та іншими тяжкими серцево-судинними захворюваннями, такими як ішемічна хвороба серця, тахіаритмія та тяжка серцева недостатність.

Обережність слід проявляти при лікуванні пацієнтів із подовженням інтервалу QTс. Формотерол може сам спричиняти подовження інтервалу QTс.

Потенційно тяжка форма гіпокаліємії може стати результатом прийому великих доз β₂-агоністів. Одночасний прийом β₂-агоністів та препаратів, здатних спричиняти або посилювати гіпокаліємічний ефект, таких як похідні ксантинів, стероїди та діуретики, може збільшити вплив β₂-агоністів на гіпокаліємію. Особливу обережність слід проявляти також при нестабільній бронхіальній астмі із застосуванням різноманітних бронходилататорів негайної дії, при гострій формі бронхіальної астми, що асоціюється із загостренням гіпоксії, та в інших випадках, які передбачають підвищений ризик виникнення побічних ефектів гіпокаліємії. За таких обставин рекомендується перевіряти рівень калію в сироватці.

Щодо всіх β₂-агоністів додатково рекомендується контролювати рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет.

Необхідність у застосуванні інгаляційних кортикостероїдів та їх дозу слід переглянути для пацієнтів із туберкульозом легень в активній або прихованій формі, мікозом та вірусними інфекціями дихальних шляхів.

Системні ефекти

Системна дія може виникнути при інгаляції будь-яких кортикостероїдів, особливо у разі великих доз протягом тривалого часу. Дана дія рідше трапляється при інгаляційному лікуванні, ніж при оральному прийомі кортикостероїдів. Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, послаблення функцій надниркової залози, сповільнення темпів росту у дітей, зниження мінеральної щільності кісток, катаракту та глаукому, рідше – психологічні порушення або зміну поведінки, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, тривожність, депресію або агресію (особливо у дітей) (див. розділ «Побічні реакції»).

Потенційний вплив на кісткову щільність особливо слід розглядати у пацієнтів, які приймають великі дози протягом тривалого часу та мають фактори ризику остеопорозу. Довготривалі дослідження інгаляційного будесоніду в добовій дозі 400 мкг (відміряна інгаляційна доза) за участю дітей або в добовій дозі 800 мкг (відміряна інгаляційна доза) за участю дорослих не показали будь-якого значного впливу на мінеральну щільність кісток. Інформації щодо впливу комбінації будесонід/формотерол при більших дозах немає.

При системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів можливі порушення зору. При наявності у пацієнта таких симптомів, як розмитість зору або інших порушень зору, слід звернутися за консультацією до офтальмолога для оцінки можливих причин, серед яких можуть бути катаракта, глаукома або рідкісні хвороби, такі як центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСХ), про що повідомлялося після системного або місцевого застосування кортикостероїдів.

Функція надниркових залоз

Лікування додатковими системними стероїдами або інгаляційним будесонідом раптово припиняти не рекомендується.

Тривале лікування високими дозами інгаляційних кортикостероїдів, особливо у разі застосування більш високих доз, ніж були рекомендовані, може призвести також до клінічно значущого пригнічення функції надниркових залоз. Тому необхідно передбачити додаткове системне застосування кортикостероїдів у періоди стресу (наприклад, під час тяжких інфекційних захворювань) або запланованого хірургічного втручання. Швидке зниження дози стероїдів може спричинити розвиток гострої надниркової кризи. Симптоми та ознаки, які можуть спостерігатися під час гострої надниркової кризи, можуть бути дещо розпливчастими, але можуть включати в себе анорексію, біль у животі, втрату маси тіла, підвищену втомлюваність, головний біль, нудоту, блювання, зниження рівня свідомості, судоми, артеріальну гіпотонію і гіпоглікемію.

Парадоксальний бронхоспазм

Як і при будь-якій іншій інгаляційній терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів та появою задишки після прийому дози препарату. Прийом препарату Форакорт^®200 у таких випадках слід припинити; метод лікування слід переглянути та за необхідності призначити альтернативне лікування. Парадоксальний бронхоспазм, лікування якого слід розпочати одразу ж, реагує на застосування швидкодіючого інгаляційного бронходилататора (див. розділ «Побічні реакції»).

Педіатричні популяції

Рекомендується регулярно перевіряти зріст дітей, які отримують довготривале лікування інгаляційними кортикостероїдами. Якщо ріст уповільнений, терапію слід переглянути з метою зниження дози інгаляційних кортикостероїдів. Переваги терапії кортикостероїдами та можливі ризики сповільнення темпів росту потрібно ретельно зважувати. Крім того, рекомендується звернутися до педіатра з питань респіраторних захворювань.

Обмежені дані довготривалих досліджень показують, що більшість дітей, які приймають інгаляційний будесонід, зрештою досягнуть свого належного зросту. Проте початкове незначне зменшення, хоча й тимчасове, темпів росту (приблизно 1 см) було виявлено. Зазвичай це відбувалося протягом першого року лікування.

Пацієнти з ХОЗЛ

Немає даних клінічних досліджень щодо застосування препарату Форакорт^®200 пацієнтам із ХОЗЛ зі значенням ОФВ₁ до застосування бронходилататора > 50 % прогнозованої норми та з ОФВ₁ після застосування бронходилататора < 70 % прогнозованої норми.

У пацієнтів із ХОЗЛ, які отримували інгаляційні кортикостероїди, спостерігалася підвищена частота пневмонії, включаючи випадки пневмонії, які потребували госпіталізації. Існують деякі дані щодо підвищеного ризику виникнення пневмонії при збільшенні дози стероїдів, але це не було продемонстровано достовірно в усіх дослідженнях.

Переконливих клінічних доказів наявності внутрішньокласових відмінностей за величиною ризику розвитку пневмонії між препаратами інгаляційних кортикостероїдів немає.

Лікарям слід бути уважними щодо можливого розвитку пневмонії у пацієнтів із ХОЗЛ, оскільки клінічні ознаки таких інфекцій збігаються із симптомами загострення ХОЗЛ.

Фактори ризику розвитку пневмонії у пацієнтів із ХОЗЛ включають тютюнопаління, літній вік, низький індекс маси тіла (ІМТ) і тяжкий перебіг ХОЗЛ.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Клінічних даних щодо впливу комбінації будесонід/формотерол або супутнього лікування формотеролом та будесонідом на вагітність немає. Відомі дані про дослідження впливу цієї комбінації на ембріофетальний розвиток тварин, не виявили жодних ознак будь-якого додаткового ефекту у разі застосування комбінації.

Достатніх даних щодо застосування формотеролу у вагітних жінок не існує. При дослідженнях репродуктивної функції у тварин формотерол спричиняє розвиток небажаних ефектів при застосуванні дуже високих системних доз.

Відомо, що під час досліджень не було виявлено будь-якого підвищення тератогенного ризику, пов’язаного із застосуванням інгаляційного будесоніду. Дослідження на тваринах демонструють, що глюкокортикостероїди можуть спричиняти порушення розвитку. Проте ці дані, імовірно, не вважаються значущими для людей при застосуванні препарату в рекомендованих дозах.

Доступні дослідження на тваринах описують, що застосування глюкокортикоїдів у період вагітності у високих дозах підвищує ризики затримки внутрішньоутробного росту, розвитку серцево-судинних захворювань у дорослих тварин та призводить до постійних змін у щільності рецепторів до глюкокортикоїдів, метаболізмі та профілі нейромедіаторів у разі застосування препаратів у діапазоні доз, які були нижче за тератогенні дози.

При вагітності препарат можна призначати тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує будь-який потенційний ризик для плода або дитини. Слід призначати найменшу ефективну дозу будесоніду, необхідну для забезпечення відповідного контролю астми.

Період годування груддю

Будесонід потрапляє у грудне молоко. Проте при терапевтичних дозах не було виявлено впливу на грудних дітей. Немає даних щодо того, чи потрапляє у грудне молоко формотерол. Прийом препарату Форакорт^®200 слід призначати жінкам, які годують груддю, лише в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує будь-який потенційний ризик для немовляти.

Фертильність

Даних щодо потенційного впливу будесоніду на фертильність немає. Дослідженння впливу формотеролу на репродуктивну функцію тварин проявляють дещо знижений рівень фертильності у тварин-самців при високій системній експозиції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Форакорт^®200 не впливає або незначним чином впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Шлях введення – інгаляційний.

Бронхіальна астма

Препарат не призначають для початкового лікування бронхіальної астми. Дозування індивідуальне і регулюється залежно від тяжкості хвороби. Це потрібно враховувати не лише на початку застосування комбінованих препаратів, але також і при корекції підтримуючої дози. Якщо пацієнту потрібна комбінація доз, що відрізняється від наявних у комбінованому інгаляторі, слід призначити відповідні дози бета₂-агоністів та/або кортикостероїдів в окремих інгаляторах.

Дозу слід титрувати до найменшої дози, ефективної для контролювання симптомів. Пацієнтам необхідно регулярно проходити повторні обстеження у лікаря, який призначив препарат, так, щоб доза препарату залишалася оптимальною. Після досягнення довготривалого контролю симптомів за допомогою найменшої рекомендованої дози слід спробувати контролювати симптоми лише за допомогою інгаляційного кортикостероїду.

Існують три варіанти застосування препарату:

А. Для підтримуючої терапії.

Форакорт^®200 застосовують для регулярної підтримуючої терапії, при цьому для зняття симптомів використовують окремий швидкодіючий бронходилататор, що використовується як рятівний засіб.

Б. Для підтримуючої терапії та полегшення симптомів.

Форакорт^®200 застосовують для регулярної підтримуючої терапії, а також у разі потреби – для полегшення симптомів.

В. Для полегшення симптомів:

Форакорт^®200 застосовують за потреби у відповідь на появу симптомів.

А. Застосування препарату Форакорт^®200 для підтримуючої терапії.

Пацієнтам слід порадити завжди мати при собі окремий швидкодіючий бронходилататор для зняття симптомів у будь-який момент часу.

Рекомендовані дози

Дорослі (віком від 18 років): 1-2 інгаляції 2 рази на добу. Деяким пацієнтам може знадобитися до 4 інгаляцій 2 рази на добу.

Діти віком від 12 до 17 років: 1-2 інгаляції 2 рази на добу.

Зазвичай після досягнення контролю над симптомами захворювання при застосуванні препарату 2 рази на добу дозу титрують до найменшої ефективної дози, включно до застосування препарату Форакорт^®200 1 раз на добу, у випадках, коли, на думку лікаря, пацієнт потребує підтримуючої терапії з бронходилататором тривалої дії у комбінації з інгаляційним кортикостероїдом.

Частіше застосування додаткового швидкодіючого бронходилататора вказує на погіршення стану пацієнта та необхідність перегляду лікування бронхіальної астми.

Діти (віком від 6 років): для застосування дітям віком 6–11 років наявні лікарські засоби з меншим дозуванням.

Діти віком до 6 років: оскільки доступні лише обмежені дані, Форакорт^®200 не рекомендується застосовувати дітям віком до 6 років.

Б. Застосування препарату Форакорт^®200 для підтримуючої терапії та полегшення симптомів.

Пацієнтам потрібно приймати добову підтримуючу дозу препарату Форакорт^®200, окрім цього, слід застосовувати Форакорт^®200 у разі потреби для полегшення симптомів. Слід порадити пацієнтам завжди мати при собі Форакорт^®200 для полегшення симптомів у невідкладних ситуаціях. Пацієнтам, які приймають Форакорт^®200 для полегшення симптомів, потрібно обговорити з лікарем можливість застосування цього лікарського засобу для профілактики бронхоконстрикції, спричиненої алергенами або фізичними навантаженнями; в такому випадку рекомендується враховувати частоту застосування лікарського засобу за потреби. Якщо часто виникає необхідність у бронходилататорах і при цьому немає відповідної потреби в підвищенні дози інгаляційних кортикостероїдів, то слід застосувати альтернативні лікарські засоби для полегшення симптомів.

Застосування препарату Форакорт^®200 для підтримуючої терапії та полегшення симптомів слід розглянути, зокрема, для пацієнтів:

• із недостатнім контролем бронхіальної астми, у яких часто виникає потреба у препаратах для полегшення симптомів;
• із загостренням бронхіальної астми в минулому, що вимагало медичного втручання.

За пацієнтами, які часто та у великій кількості застосовують Форакорт^®200, потрібно пильно ретельно наглядати щодо розвитку дозозалежних побічних реакцій.

Рекомендовані дози

Дорослі та діти віком від 12 років: рекомендована підтримуюча доза становить 2 інгаляції на добу: по 1 вранці та ввечері або 2 інгаляції лише вранці або лише ввечері. Деяким пацієнтам може бути призначено підтримуючу дозу в розмірі 2 інгаляцій 2 рази на добу. У разі потреби у випадку прояву симптомів застосовують 1 додаткову інгаляцію. Якщо через кілька хвилин симптоми не зникають, слід зробити ще одну додаткову інгаляцію. Не слід робити більше 6 інгаляцій за 1 раз.

Загалом на добу потрібно не більше 8 інгаляцій, однак протягом невеликого періоду загальна добова доза може становити до 12 інгаляцій. Пацієнтам, які застосовують більше 8 інгаляцій на добу, необхідно звернутися до лікаря. Їм потрібно пройти повторне обстеження та переглянути підтримуючу терапію.

Діти віком до 12 років: дітям не рекомендується застосовувати Форакорт^®200 для підтримуючої терапії та полегшення симптомів.

В. Застосування лікарського засобу Форакорт^®200 для полегшення симптомів

Пацієнти з легкою астмою застосовують лікарський засіб Форакорт^®200 за потреби при появі симптомів. Це забезпечує швидкий бронхолітичний ефект і водночас зменшує запалення. Пацієнтів слід проінформувати про необхідність завжди мати лікарський засіб Форакорт^®200 при собі для купірування симптомів.

Для пацієнтів, які застосовують лікарський засіб Форакорт^®200 як засіб для полегшення симптомів, профілактичне застосування при бронхоконстрикції, спричиненій алергенами або фізичним навантаженням, слід обговорити між лікарем і пацієнтом; рекомендований режим застосування має враховувати частоту потреби. У разі частого застосування бронхолітиків без відповідної потреби у підвищенні дози інгаляційних кортикостероїдів слід розглянути застосування альтернативного лікарського засобу для полегшення симптомів.

Рекомендовані дози:

Дорослі та діти (від 12 років):Пацієнти повинні застосовувати 1 інгаляцію за потреби при появі симптомів. Якщо симптоми зберігаються через кілька хвилин, слід застосувати ще одну інгаляцію. Не слід застосовувати більше 6 інгаляцій за один раз.

Якщо пацієнт відзначає зниження ефективності лікування або прогресуюче погіршення симптомів, незважаючи на застосування лікарського засобу Форакорт^®200 за потреби, слід якнайшвидше звернутися за медичною допомогою (див. розділ «Особливості застосування»).

Загальна добова доза зазвичай не повинна перевищувати 8 інгаляцій, однак протягом обмеженого періоду допускається застосування до 12 інгаляцій на добу. Пацієнтів, які застосовують понад 8 інгаляцій на добу, необхідно повторно обстежити для з’ясування причин збереження симптомів.

Пацієнтів слід регулярно оцінювати відповідно до місцевої практики для визначення, чи залишається оптимальним застосування лікарського засобу Форакорт^®200 за потреби, або чи необхідно розпочати регулярну підтримувальну терапію лікарськими засобами, що містять інгаляційні кортикостероїди.

Діти віком до 12 років: Терапія лікарським засобом Форакорт^®200 як засобом для полегшення симптомів не рекомендована для дітей.

Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ)

Рекомендована доза

Дорослі: 2 інгаляції 2 рази на добу.

Загальна інформація

Особливі групи пацієнтів

Особливих вимог до дозування препарату для пацієнтів літнього віку немає. Дані щодо застосування препарату Форакорт^®200 пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки відсутні. Оскільки будесонід та формотерол виводяться переважно з участю печінкового метаболізму, у пацієнтів із тяжким цирозом печінки можна очікувати зростання впливу препарату.

Інструкція щодо використання інгалятора

Перевірка інгалятора

Перед першим застосуванням інгалятора або після перерви у користуванні більше одного тижня зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків, добре струснути інгалятор та зробити одне розпилення у повітря, щоб переконатися у його справності.

Використання інгалятора

1. Зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків.

2. Переконатися, що всередині та ззовні інгалятора, у т. ч. мундштука, немає сторонніх предметів.

3. Старанно струсити інгалятор, щоб видалити з нього будь-який сторонній предмет і щоб його вміст був рівномірно перемішаний.

4. Взяти інгалятор у руку вертикально між великим та іншими пальцями, причому великий палець повинен бути на корпусі інгалятора нижче мундштука, а вказівний – на верхівці інгалятора.

5. Зробити максимально глибокий видих, потім помістити мундштук у рот між зубами і охопити його губами, не прикушуючи.

6. Роблячи вдих через рот, натиснути на верхівку інгалятора, щоб виконати розпилення препарату, при цьому продовжувати повільно і глибоко вдихати. Одне натискання на верхівку інгалятора відповідає одній дозі.

7. Затримати дихання, вийняти інгалятор з рота і зняти палець з верхівки інгалятора. Продовжувати затримувати дихання стільки, скільки можливо.

8. Якщо необхідно виконати розпилення ще раз, зачекати приблизно 30 секунд, тримаючи інгалятор вертикально. Після цього виконати дії, описані у пунктах 3-7.

9. Насадити ковпачок мундштука на місце шляхом натискання до появи клацання.

Діти. Дітям рекомендується освоювати техніку розпилення разом із дорослими. Діти або ослаблені дорослі можуть тримати інгалятор обома руками. Слід покласти обидва вказівні пальці на верхівку інгалятора, а обидва великі пальці – на основу нижче мундштука.

Інгаляції дітям можуть проводити дорослі. Слід попросити дитину видихнути і виконати розпилення одразу після того, як вона почне вдих.

Необхідно взяти до уваги!

Дії, описані у пунктах 5, 6 і 7, необхідно виконувати не поспішаючи.

Перед самим розпиленням вдихати потрібно якомога повільніше. Перші кілька разів слід потренуватися перед дзеркалом.

Якщо біля верхівки інгалятора або з боків рота з’явиться «хмарка», необхідно розпочати процедуру знову з пункту 2.

Одразу після використання закрити мундштук ковпачком, обережно натискуючи на нього до появи клацання.

Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, терапевтична ефективність може зменшитися при охолодженні контейнера.

Не класти металевий контейнер у воду.

Не розбирати, не проколювати і не спалювати контейнер навіть після повного використання.

Рекомендації щодо чищення інгалятора

Інгалятор слід чистити не рідше одного разу на тиждень.

1. Обережно вийняти металевий контейнер із пластикового адаптера інгалятора. Зняти ковпачок мундштука.

2. Обполоснути теплою водою адаптер і ковпачок мундштука. Не класти металевий контейнер у воду!

3. Старанно струсити воду з адаптера і ковпачка мундштука і залишити на сухій серветці в теплому місці. Необхідно уникати надмірного тепла.

4. Обережно помістити металевий контейнер і ковпачок мундштука на місце.

Діти.

Форакорт^®200 не рекомендується застосовувати дітям віком до 12 років.

Передозування формотеролу найбільш імовірно спричиняє появу реакцій, типових для агоністів β₂-адренергічних рецепторів: тремор, головний біль і прискорене серцебиття. В окремих випадках спостерігалася тахікардія, гіперглікемія, гіпокаліємія, подовжений інтервал QTс, аритмія, нудота й блювання. Може бути призначено підтримуюче та симптоматичне лікування. Доза 90 мкг, прийнята протягом трьох годин пацієнтами із гострою бронхіальною обструкцією, не потребує особливих заходів безпеки.

При гострому передозуванні будесоніду, навіть у значних дозах, не очікується клінічно значущих симптомів. При тривалому прийомі надмірних доз може виявитися системна дія глюкокортикостероїдів, така як гіперкортицизм і пригнічення функції надниркових залоз.

Якщо терапію препаратом Форакорт^®200 припиняють через передозування формотеролом, що є складовою препарату, необхідно призначити відповідну терапію інгаляційними кортикостероїдами.

Оскільки Форакорт^®200 містить як будесонід, так і формотерол, то він може спричинити ті самі побічні ефекти, що спостерігаються і при застосуванні кожної зі сполук окремо. Підвищення рівня виникнення побічних ефектів при паралельному прийомі цих двох складових не було виявлено. Найпоширенішими побічними ефектами, пов’язаними з прийомом препарату, є фармакологічно передбачувані побічні ефекти терапії β₂-агоністами, такі як тремор та прискорене серцебиття. Ці реакції досить помірні і зазвичай зникають через кілька днів лікування.

Повідомлялося про небажані явища, що спостерігалися у клінічних дослідженнях застосування комбінації будесонід/формотерол. Небажані явища, про які повідомлялося, наведені за класами систем органів та за частотою прояву. За частотою прояву їх розподіляють на: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10 000 і < 1/1000) і дуже рідко (< 1/10 000).

Кандидозна інфекція ротоглотки є результатом осадження препарату в ротовій порожнині. Рекомендується проінструктувати пацієнта щодо необхідності полоскати рот водою після кожного вдихання підтримуючої дози, щоб мінімізувати ризик кандидозу ротової порожнини. Орофарингеальна кандидозна інфекція зазвичай відповідає на місцеве протигрибкове лікування без необхідності припинення застосування інгаляційного кортикостероїду. У випадку розвитку орофарингеального кандидозу слід полоскати водою рота також після застосування препарату у разі потреби.

Як і при будь-якій іншій інгаляційній терапії, дуже рідко (менше 1 випадку на 10000 пацієнтів) можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів та появою задишки після прийому дози препарату. Парадоксальний бронхоспазм, лікування якого слід розпочати одразу ж, реагує на застосування швидкодіючого інгаляційного бронходилататора. У такому випадку слід негайно припинити застосування препарату, оцінити стан пацієнта та у разі потреби розпочати альтернативну терапію (див. розділ «Особливості застосування»).

Системні ефекти можуть виникати при інгаляційному застосуванні кортикостероїдів, особливо у високих дозах та протягом тривалого періоду лікування. Імовірність виникнення таких ефектів менша при застосуванні інгаляційних форм кортикостероїдів порівняно з пероральними. До можливих системних ефектів належать синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракта та глаукома. Можуть також спостерігатися підвищена сприйнятливість до інфекцій та порушення здатності адаптуватися до стресу. Ефекти, імовірно, залежать від дози, часу експозиції, впливу супутньо застосовуваного і попередньо застосовуваного стероїду та індивідуальної чутливості.

Лікування агоністами β₂-адренорецепторів може призвести до збільшення в крові рівнів інсуліну, вільних жирних кислот, гліцерину і кетонових тіл.

Педіатричні популяції

Рекомендовано регулярно контролювати ріст дітей, які тривалий час застосовують інгаляційні кортикостероїди (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Це дозволяє продовжувати моніторинг балансу користі/ризику застосування лікарського засобу. Працівників охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрілі небажані реакції.

3 роки.

Зберігати при температурі нижче 30 ºС у недоступному для дітей місці. Захищати від прямих сонячних променів. Не заморожувати.

По 120 доз в алюмінієвому контейнері під тиском з дозуючим клапаном. Кожний контейнер має поліпропіленовий розпилювач із захисним ковпачком. По одному контейнеру у картонній коробці, вміщеній у прозору пластикову упаковку з відривною стрічкою для контролю першого розкриття.

За рецептом.

Медіспрей Лабораторіс Пвт. Лтд.

344/345 Кундаім Індастріал Естейт, Кундаім, Гоа, ІН-403 115, Індія.