Алерік - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: дезлоратадин;

1 мл розчину містить 0,5 мг дезлоратадину;

допоміжні речовини: гіпромелоза; цукралоза; кислота лимонна; натрію цитрат; сорбіту розчин, що не кристалізується; пропіленгліколь; смакова добавка Тутті-фрутті; вода очищена.

Розчин оральний.

Основні фізико-хімічні властивості: чистий, прозорий розчин з приємним фруктовим запахом.

Антигістамінні засоби для системного застосування.

Код АТХ R06A X27.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Дезлоратадин — це неседативний антагоніст гістаміну тривалої дії, що чинить селективну антагоністичну дію на периферичні H₁-рецептори. Після перорального застосування дезлоратадин селективно блокує периферичні Н₁-гістамінові рецептори, оскільки речовина майже не проникає у центральну нервову систему (ЦНС).

У дослідженнях in vitro дезлоратадин продемонстрував протиалергічні властивості, зокрема пригнічення виділення прозапальних цитокінів, таких як IL-4, IL-6, IL-8 та IL-13, з мастоцитів/базофілів людини, а також пригнічення експресії молекул адгезії, таких як Р-селектин на ендотеліальних клітинах. Клінічна значущість цих спостережень ще потребує підтвердження.

Клінічна ефективність і безпека.

Діти. Ефективність орального розчину дезлоратадину в окремих педіатричних дослідженнях не вивчали. Однак, безпека застосування у дітей була вивчена у трьох клінічних дослідженнях сиропу дезлоратадину, що містить аналогічну концентрацію діючої речовини, що й оральний розчин. Дітям віком 1–11 років, які мали потребу в антигістамінній терапії, дезлоратадин призначали у добовій дозі 1,25 мг (віком від 1 до 5 років) або 2,5 мг (віком від 6 до 11 років). Лікування переносилося добре, що підтверджено результатами клініко-лабораторних досліджень, станом життєво важливих функцій організму та даними ЕКГ, включаючи ширину інтервалу QTс. При застосуванні у рекомендованих дозах концентрації дезлоратадину у плазмі крові були співставні у дорослій та педіатричній популяціях. Отже, оскільки перебіг алергічного риніту та хронічної ідіопатичної кропив’янки та профіль дії дезлоратадину у дітей та дорослих подібні, дані щодо ефективності дезлоратадину можуть бути перенесені на педіатричну популяцію.

Ефективність сиропу дезлоратадину не досліджували у педіатричних дослідженнях у дітей віком до 12 років.

Дорослі та підлітки. У клінічному дослідженні багаторазових доз у дорослих та підлітків, у якому дезлоратадин протягом 14 днів застосовували щоденно у дозі до 20 мг, статистично або клінічно значущі зміни з боку серцево-судинної системи не спостерігалися. У клініко-фармакологічному дослідженні при застосуванні дезлоратадину дорослим та підліткам протягом 10 днів у дозі 45 мг на добу (у 9 разів більше клінічної дози) подовження інтервалу QTс не спостерігалося.

Фармакодинамічні ефекти.

Дезлоратадин майже не проникає у нервову систему, у контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні в рекомендованій дозі 5 мг на добу для дорослих та підлітків частота виникнення сонливості не відрізнялася від групи плацебо. У клінічних дослідженнях одноразовий прийом дезлоратадину, таблеток, у дозі 7,5 мг на добу не впливав на психомоторну активність. У дослідженні одноразової дози, що вводили дорослим, дезлоратадин у дозі 5 мг не впливав на стандартні показники льотних характеристик, включаючи загострення суб’єктивної сонливості або завдань, пов’язаних із польотом.

У клінічних фармакологічних дослідженнях з участю дорослих сумісне застосування з алкоголем не збільшувало спричинене алкоголем погіршення працездатності або підвищення сонливості. Не було виявлено істотних відмінностей у результатах психомоторних тестів між групами прийому дезлоратадину і плацебо, незалежно від того, чи приймали їх окремо, чи з алкоголем.

Клінічно значущих змін концентрації дезлоратадину у плазмі крові при багаторазовому застосуванні кетоконазолу та еритроміцину не спостерігалося.

У дорослих та підлітків з алергічним ринітом дезлоратадин, таблетки, ефективно полегшував та контролював упродовж 24 годин такі симптоми як чхання, свербіж та виділення з носа, свербіж та почервоніння очей, сльозотечу, свербіж піднебіння. Ефективність застосування таблеток дезлоратадину у підлітків 12–17 років у дослідженнях не була остаточно продемонстрована.

Крім прийнятого поділу алергічного риніту на сезонний та цілорічний, за тривалістю симптомів алергічний риніт можна також альтернативно класифікувати на інтермітуючий та персистуючий. Інтермітуючий алергічний риніт визначається як наявність симптомів протягом менше 4 днів на тиждень або менше 4 тижнів. У разі персистуючого алергічного риніту симптоми спостерігаються впродовж 4 днів або більше на тиждень чи впродовж періоду, що перевищує 4 тижні.

Дезлоратадин, таблетки, ефективно полегшує тяжкість перебігу сезонного алергічного риніту, про що свідчить сумарний показник опитувальника щодо оцінки якості життя хворих із ринокон’юнктивітом. Максимальне покращення відзначалося в пунктах опитувальника, пов’язаних із практичними проблемами та щоденною діяльністю, які обмежували симптоми.

Хронічну ідіопатичну кропив’янку вивчали як клінічну модель уртикарних розладів, оскільки механізми розвитку подібні, незалежно від етіології. Вивільнення гістаміну є причинним фактором усіх уртикарних розладів, тому дезлоратадин може ефективно полегшувати симптоми всіх уртикарних розладів, у тому числі хронічної ідіопатичної кропив’янки.

У двох 6-тижневих плацебо контрольованих дослідженнях з участю пацієнтів із хронічною ідіопатичною кропив’янкою дезлоратадин ефективно полегшував свербіж та зменшував кількість та розмір висипань до кінця першого інтервалу дозування. У кожному дослідженні ефект тривав протягом 24-годинного інтервалу дозування. Як і у інших клінічних дослідженнях антигістамінних засобів при хронічний ідіопатичній кропив’янці, незначну кількість пацієнтів, що були визнані нечутливими до антигістамінних засобів, було виключено з дослідження. Полегшення свербежу на більш ніж 50 % відзначалося у 55 % пацієнтів, які приймали дезлоратадин, порівняно з 19 % пацієнтів, які приймали плацебо. Лікування дезлоратадином також значно зменшило вплив захворювання на сон та денну активність за показниками чотирибальної шкали, яку використовували для оцінки цих змін.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Концентрація дезлоратадину у плазмі крові визначається через 30 хвилин після застосування, дезлоратадин добре абсорбується, максимальна концентрація (C_max) досягається приблизно через 3 години, період напіввиведення становить приблизно 27 годин. Ступінь кумуляції дезлоратадину відповідає періоду його напіввиведення (приблизно 27 годин) та частоті прийому 1 раз на добу.

У серії клінічних та фармакокінетичних досліджень у 6 % досліджуваних спостерігалася вища концентрація дезлоратадину, поширеність фенотипу повільних метаболізаторів була співставна у дорослих (6 %) та дітей 2–11 років (6 %), та вища серед представників інших етнічних груп (представники негроїдної раси: 18 % дорослих та 16 % дітей, європеоїдної: 2 % дорослих та 3 % дітей відповідно).

У дослідженні фармакокінетики багаторазових доз із застосуванням таблеток дезлоратадину здоровим дорослим добровольцям виявлено, що 4 досліджуваних були повільними метаболізаторами дезлоратадину. Значення концентрації C_max через приблизно 7 годин у них було у середньому в 3 рази вище, термінальний період напіввиведення становив приблизно 89 годин.

У дослідженні фармакокінетики багаторазових доз із застосуванням дезлоратадину у формі сиропу у дітей з повільним метаболізмом віком 2–11 років з алергічним ринітом площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) дезлоратадину була приблизно в 6 разів вищою, а C_max була приблизно в 3–4 рази вища через 3–6 годин із термінальним періодом напіввиведення приблизно 120 годин. AUC була однаковою у дорослих та дітей з повільним метаболізмом при застосуванні доз, відповідних віку. Профіль безпеки у таких пацієнтів не відрізнявся від профілю у загальній популяції. Ефекти дезлоратадину у повільних метаболізаторів віком до 2 років не досліджувалися.

В окремих дослідженнях одноразової дози у педіатричних пацієнтів, які приймали рекомендовані дози, значення AUC та C_max дезлоратадину були порівнянні зі значеннями у дорослих, які приймали 5 мг дезлоратадину у формі сиропу.

Розподіл.

Дезлоратадин помірно зв’язується з білками плазми крові (83–87 %). При застосуванні дози дезлоратадину (від 5 мг до 20 мг) 1 раз на добу протягом 14 днів ознак клінічно значущої кумуляції лікарського засобу не виявлено.

Доведено біоеквівалентність таблетованої форми дезлоратадину та сиропу, що містить аналогічну розчину концентрацію діючої речовини, а оскільки розчин та сироп містять однакову концентрацію діючої речовини, то передбачається що розчин біоеквівалентний сиропу та таблеткам.

Біотрансформація.

Фермент, який відповідає за метаболізм дезлоратадину, дотепер не виявлено, тому неможливо повністю виключити деякі взаємодії з іншими лікарськими засобами. Дезлоратадин не пригнічує CYP3A4 in vivo. Дослідження in vitro продемонстрували, що лікарський засіб не пригнічує CYP2D6, і не є субстратом або інгібітором P-глікопротеїну.

Виведення.

У дослідженні одноразового прийому 7,5 мг дезлоратадину вживання їжі (жирний висококалорійний сніданок) не впливає на фармакокінетику дезлоратадину. Встановлено, що грейпфрутовий сік також не впливає на фармакокінетику дезлоратадину.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Фармакокінетику дезлоратадину у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю (ХНН) порівнювали з такою у здорових добровольців в одному дослідженні одноразової дози та одному дослідженні багаторазових доз. У дослідженні одноразової дози AUC дезлоратадину була приблизно в 2 і 2,5 рази більшою в осіб із легкою, помірною та тяжкою ХНН відповідно, ніж у здорових добровольців. У дослідженні багаторазових доз рівноважний стан був досягнутий після 11-го дня, і порівняно зі здоровими добровольцями AUC дезлоратадину була приблизно в 1,5 раза більшою у пацієнтів із легкою та помірною ХНП та приблизно у 2,5 раза більшою у пацієнтів з тяжкою ХНП. В обох дослідженнях зміни експозиції (AUC та C_max) дезлоратадину та 3-гідроксидезлоратадину не були клінічно значущими.

Лікарський засіб Алерік Нео показаний до застосування дорослим, підліткам та дітям від 1 року для зменшення симптомів, пов’язаних з:

• алергічним ринітом;
• кропив’янкою.

Підвищена чутливість до дезлоратадину або до будь-якого допоміжного компонента препарату або лоратадину.

У клінічних дослідженнях одночасного застосування таблеток дезлоратадину з еритроміцином або кетоконазолом не спостерігалося клінічно значущої взаємодії.

Діти. Дослідження з вивчення взаємодій проводилося тільки з участю дорослих.

У клініко-фармакологічних дослідженнях при застосуванні таблеток дезлоратадину разом з алкоголем не відзначалося посилення негативного впливу етанолу. Однак у постмаркетинговому періоді спостерігалися випадки непереносимості алкоголю та алкогольної інтоксикації під час застосування лікарського засобу, тому слід бути обережним при вживанні алкоголю у період лікування дезлоратадином.

Пацієнтам із нирковою недостатністю тяжкого ступеня застосування лікарського засобу Алерік Нео слід здійснювати з обережністю.

Дезлоратадин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із судомами у медичному або сімейному анамнезі. Діти можуть бути більш чутливими до розвитку нового нападу судом під час лікування дезлоратадином. Лікар має ухвалити рішення щодо припинення лікування дезлоратадином пацієнтів, у яких під час застосування лікарського засобу спостерігався напад судом.

Оскільки у дітей віком до 2 років важко диференціювати алергічний риніт від інших форм риніту, слід врахувати дані анамнезу, результати фізикального обстеження, шкірні та лабораторні тести, звернути увагу на відсутність інфекції верхніх дихальних шляхів, структурних аномалій.

Приблизно 6 % дорослих та дітей віком 2–11 років мають сповільнений метаболізм дезлоратадину, що супроводжується підвищеною експозицією лікарського засобу. Безпека застосування дезлоратадину у дітей віком 2–11 років зі сповільненим та нормальним метаболізмом не відрізняється. Ефекти дезлоратадину у дітей – повільних метаболізаторів – віком до 2 років не досліджувалися.

Лікарський засіб містить сорбіт, тому його не слід застосовувати пацієнтам із вродженою непереносимістю фруктози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Велика кількість даних щодо застосування дезлоратадину у період вагітності (понад 1000 випадків) свідчать про відсутність тератогенної, фетотоксичної дії та несприятливого впливу на новонародженого. У процесі досліджень на тваринах не виявлено прямого або непрямого несприятливого впливу на репродуктивну функцію. Як запобіжний захід бажано уникати застосування лікарського засобу Алерік Нео у період вагітності.

Дезлоратадин був виявлений в організмі новонароджених/немовлят, які перебували на грудному годуванні у жінок, які приймали цей лікарський засіб. Вплив дезлоратадину на новонароджених/немовлят невідомий. Жінкам, які годують груддю, рекомендується визначити, чи є необхідним припинення грудного годування або уникнення застосування препарату, беручи до уваги переваги грудного годування для дитини та користь від застосування лікарського засобу для матері.

Дані щодо впливу на чоловічу або жіночу фертильність відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані клінічних досліджень свідчать, що дезлоратадин не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом чи іншими механізмами. Пацієнтів слід інформувати, що більшість людей не відчувають сонливості. Потрібно враховувати, що індивідуальна реакція на лікарські засоби може відрізнятися. Пацієнтам не рекомендується займатися діяльністю, що вимагає концентрації уваги, такою як керування автомобілем або використання інших механізмів, доки вони не визначили власну реакцію на лікарський засіб.

Дорослі та підлітки (віком від 12 років): 10 мл розчину (5 мг дезлоратадину) 1 раз на добу.

Діти.

Необхідно враховувати, що більшість випадків риніту у дітей віком до 2 років є інфекційними та немає даних, що підтверджують лікування інфекційного риніту дезлоратадином.

Для лікування потрібно використовувати такий режим дозування:

• діти віком від 1 до 5 років: 2,5 мл розчину (1,25 мг дезлоратадину) 1 раз на добу;
• діти віком від 6 до 11 років: 5 мл розчину (2,5 мг дезлоратадину) 1 раз на добу.

Безпека та ефективність застосування дезлоратадину, розчину орального, дітям віком до 1 року не встановлені.

Існує обмежений досвід клінічних досліджень ефективності застосування дезлоратадину у дітей віком від 1 до 11 років та підлітків віком від 12 до 17 років.

Терапію інтермітуючого алергічного риніту (наявність симптомів менше 4 днів на тиждень або менше 4 тижнів) необхідно проводити з урахуванням даних анамнезу: припинити після зникнення симптомів та відновити у разі їх повторного виникнення.

При персистуючому алергічному риніті (наявність симптомів більше 4 днів на тиждень або більше 4 тижнів) необхідно продовжувати лікування протягом усього періоду контакту з алергеном.

Лікарський засіб Алерік Нео застосовувати перорально, незалежно від прийому їжі.

Діти.

Ефективність і безпека застосування препарату Алерік Нео дітям віком до 1 року не встановлені. Для детальної інформації див. розділ «Спосіб застосування та дози».

За даними постмаркетингового періоду профіль побічних реакцій, пов’язаних із передозуванням, був аналогічним профілю терапевтичних доз, але вираженість цих ознак була сильнішою.

Лікування. У разі передозування вживають стандартних заходів, спрямованих на видалення неабсорбованої активної речовини, застосовують симптоматичне та підтримувальне лікування.

Дезлоратадин не видаляється шляхом гемодіалізу; можливість його видалення шляхом перитонеального діалізу не встановлена.

Симптоми. У процесі клінічних досліджень багаторазового застосування дезлоратадину в дозі до 45 мг (що у 9 разів перевищує терапевтичну) клінічно значущих ефектів не спостерігалося.

Діти. За даними постмаркетингового досвіду профіль побічних реакцій, пов’язаний із передозуванням, подібний до профілю, характерного для терапевтичних доз, проте вираженість ознак може бути тяжчою.

У процесі досліджень застосування дезлоратадину за показаннями, які включали алергічний риніт та хронічну ідіопатичну кропив’янку, побічні реакції у пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на добу, спостерігалися на 3 % частіше, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. Найчастіше, порівняно з плацебо, повідомлялося про такі побічні реакції, як стомлюваність (1,2 %), сухість у роті (0,8 %) та головний біль (0,6 %). Під час досліджень застосування дезлоратадину дітям віком від 2 до 11 років кількість випадків побічних реакцій була однакова як у групі, де застосовували сироп дезлоратадину, так і в групі плацебо. У дітей віком від 6 до 23 місяців найчастішими (порівняно з плацебо) побічними реакціями були діарея (3,7 %), підвищення температури (2,3 %) і безсоння (2,3 %).

Існує ризик психомоторної гіперактивності (аномальної поведінки), пов’язаної із застосуванням дезлоратадину (що може проявлятися у вигляді злості та агресії, а також збудження).

У постреєстраційному періоді спостерігалися (частота невідома): подовження інтервалу QT, аритмія та брадикардія.

Інші побічні реакції, про які дуже рідко повідомлялося під час постмаркетингового періоду, наведені у таблиці 1. Частота появи побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, <1/100), поодинокі (≥1/10000, <1/1000), рідкісні (<1/10000) та частота невідома(не може бути визначена на основі наявних даних).

Таблиця 1.

Дезлоратадин майже не проникає в ЦНС. При застосуванні в рекомендованій дозі для дорослих, що становить 5 мг, не відмічалось підвищення показника частоти сонливості порівняно з групою плацебо. У дослідженнях дезлоратадину в одноразовій добовій дозі 7,5 мг не виявлено впливу на психомоторну активність.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу здійснювати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Після першого відкриття пляшки термін придатності становить 6 місяців.

Не потребує спеціальних температурних умов зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Пляшки по 60 мл та 150 мл, закриті кришечкою, що нагвинчується, із захистом від відкриття дітьми, у комплекті з мірною ложечкою або з мірним шприцом в картонній коробці.

Без рецепта.

FAMAR A.V.E. AVLON PLANT 49th km NATIONAL ROAD ATHENS-LAMIA /

ФАМАР А.В.Е. ЗАВОД АВЛОН 49-й км ДЕРЖАВНОЇ ДОРОГИ АФІНИ-ЛАМІЯ.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

49th km National Road Athens-Lamia, Avlona Attiki, 19011, Greece /

49-й км Державної дороги Афіни-Ламія, Авлона Аттікі, 19011, Греція.

Unilab, LP / Юнілаб, ЛП.

Місцезнаходження заявника.

966 Hungerford Drive, Suite 3B, Rockville, MD 20850, USA / 966 Хангерфорд Драйв, офіс ЗБ, Роквіль, МД 20850, США.